Мокіївка (Лубенський район): відмінності між версіями

Близькість степу, звідки переселялись нові й нові хвилі кочових народів, робило цей край небезпечним. Як давно Переяславську землю зайняло осіле населення сказати важко, але те, що люди проживають на цій території здавна підтверджують археологічні дані. Крім предметів кам'яного віку було знайдено предмети бронзового і залізного віків: стріли, піки, сокири, мечі, кинджали, ножі.

Мокиївка виникла в XVII ст. За переказами біля струмка Вергунка поселився козак Мокий, який прибув з містечка Курінька (тепер село Курінька). Назва села похідна від прізвища козака Мокия. Прізвищ перших поселенців села не збереглося. У минулому мокиївчани були в більшості козаками, пізніше — кріпаками, а частина — державними селянами. За часів кріпосного права село належало поміщику Самойловичу Логвину. У володіннях цього пана було 850 га землі і до 40 селян — кріпаків, які виконували тяжкі повинності панщини. Поміщик судив своїх кріпаків за найменшу провину, жорстоко карав їх: за його наказом ув'язнених зачиняли у холодному підвалі без їжі, заковували у кайдани, підвішували за руки, палили волосся, били різками, травили собаками.

У дореволюційний час промислових робітників і страйкового руху сільськогосподарських працівників у селі не було. Під час революції 1905 — 1907 рр. селяни припинили платити орендну плату за землю поміщикам Самойловичам і самовільно рубали дерево в лісах Самойловича і Савицького. Частина селянської бідноти займалася ремісничими промислами і бондарством, ткали полотно, робили сани, дехто ходив на заробітки. Провідною галуззю у господарстві села було землеробство і частково технічна культура — махорка. В обробітку землі панувала 4-х пільна сівозміна (четверте поле щороку було під толокою). Землю селяни обробляли примітивними знаряддями праці (рало і борона дерев'яні, серп, коса, ціп), сіяли вручну.

У 1896 р. в селі була відкрита церковно — приходська школа. Навчання в ній було платне. Крім плати за навчання батьки учнів повинні були вносити паливо для опалення школи. Темність і відсталість селян бачимо і з кількості грамотних людей, кількості літератури. (До Жовтневої революції в Мокиївці була одна церковно — приходська школа, в якій було 4 класи, працював учитель і піп, навчалося 40 дітей).

У 1930 р. більшість селян об'єдналася в колгосп, який з'єднався з ТСОЗом. Колективному господарству дали ім'я Володимира Ілліча Леніна. Першим його головою став Тихенко Степан Купріянович, членами правління були Бойко К. П. і Бойко П. П. В організації колгоспу активну участь взяли Омельяненко Я. О., Яценко Г. І., Довженко Г. І.

 

 

Для культурного побуту населення створено клуб, бібліотеку, 2 магазини, пошту, медпункт, ветпункт. Діти навчалися в середній школі.

 

 

 

Із своїх заощаджень населення села внесло на будівництво танків і літаків до 15 тис. карбованців. Фашистськими окупантами було заарештовано 14 комуністів — активістів, зокрема Чоху А. А., Кравченка І. П., Литвиненка М., Чоху Ф., Гавриленка Ф., Довженка П., Яценка С. Після жорстоких катувань їх було розстріляно. На роботу в Німеччину було забрано 48 юнаків і дівчат, троє з них не повернулися. Німецькі загарбники за час тимчасової окупації пограбували в колгоспі худобу, колгоспні приміщення були зруйновані. Молоді патріоти Бойко Михайло Іванович, Крюк Василь Йосипович, Довженко Олексій Петрович дізнавалися, коли окупанти братимуть у населення корів, свиней та продукти, повідомляли про це людей і агітували не піддаватися ворогові.