Внутрішня конверсія: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
||
Рядок 3:
[[Імовірність]] внутрішньої конверсії по відношенню до ймовірності переходу з випромінюванням гамма-кванта характеризується коефіцієнтом внутрішньої конверсії, визначеним, як відношення [[інтенсивність|інтенсивності]] [[Потік випромінювання|потоку]] конверсійних електронів (повної або для даної електронної оболонки) до інтенсивності гамма-випромінювання для даного ядерного переходу. Розрахунки коефіцієнта внутрішньої конверсії проводяться методами [[квантова теорія поля|квантової теорії поля]] з урахуванням [[екранування заряду]] ядра електронами інших оболонок атома і кінцевих розмірів ядра (див. [[Ядро атомне]]). Коефіцієнт внутрішньої конверсії змінюється в широких межах (10<sup>3</sup>-10<sup>−4</sup>) в залежності від енергії і мультипольності ядерного переходу, а також від [[Заряд ядра|заряду ядра]] і від оболонки, на якій відбувається внутрішня конверсія. Він тим більше, чим менше енергія, чим вище мультипольність і чим більше заряд ядра. Для переходів між ядерними станами зі [[спін]]ами, рівними нулю, випускання гамма-квантів абсолютно заборонено і перехід ядра в таких випадках відбувається тільки шляхом внутрішньої конверсії. Порівняння експериментально виміряних коефіцієнтів внутрішньої конверсії з розрахованими теоретично є одним з основних методів визначення мультипольності переходів і [[Квантове число|квантових характеристик]] (спінів і [[парність (фізика)|парності]]) ядерних станів.
При енергіях ядерних переходів, що перевищують подвоєну [[Енергія спокою|енергію спокою]] електрона: E<sub>0</sub>>
== Література ==
|