Відкрити головне меню

Зміни

46 байтів додано ,  6 років тому
м
Неоднозначність ЗСУ відносно Зенітна самохідна установка за допомогою виринаючих вікон
Складніше було з двомісною баштою для «семидесятки». Хоча М.&nbsp;А.&nbsp;Астров і його співробітники відразу ж, з квітня 1942 року, зайнялися цим питанням, швидко вирішити його не вдалося. Сама конструкція двомісної башти особливою трудністю не була, але вже на стадії аванпроекту стало ясно, що її установка збільшить вагу танку до 10,5-11,5 тонн. Хоча стандартна «спарка» ГАЗ-203 потужністю 140 к.с. забезпечувала важчій машині питому потужність 12,2-13,3 к.с./т, що більше, ніж у Т-60 (10-11 к.с./т), викликала великі сумніви надійність ходової частини, успадкованої від Т-60. Випробування довантаженими до 11,5 тонн Т-70 підтвердили побоювання&nbsp;— ламалися [[трак]]и, лопалися [[торсіон]]и [[Підвіска автомобіля|підвіски]], швидко зношувалися гумові бандажі опорних котків, у важких умовах швидше виходили з ладу вузли та агрегати [[Трансмісія|трансмісії]], яка працювала з більшим навантаженням через збільшення опору руху більш важкого танку. Тому основна робота розгорнулася в плані посилення деталей і вузлів танка, що опинилися недостатньо міцними, а також форсування силового агрегату до 170 к.с. У серпні&nbsp;— жовтні 1942 року всі необхідні компоненти (двигун, двомісна башта, посилена ходова частина) випробовувалися на дослідному варіанті Т-70, який був рекомендований до прийняття на озброєння РСЧА. Однак цього так і не було зроблено, а в конструкцію серійних Т-70 вирішили внести зміни, що стосуються тільки посиленої ходової частини. Ця модифікація одержала позначення Т-70М і з початку жовтня 1942 року була запущена в серійне виробництво на ГАЗі, трохи пізніше&nbsp;— і на заводі №&nbsp;38. Мабуть, причиною відмови від виробництва Т-70 з двомісною баштою послужила підготовка до серійного виробництва більш досконалого легкого танка [[Т-80 (легкий танк)|Т-80]], який був подальшим розвитком «семидесятки» з урахуванням усіх вимог щодо поліпшення ергономіки, енергоозброєності та захищеності останнього.<ref name="Zheltov" /><ref name="FI" />
 
Також Т-70 послужив базою для розробки великого числа дослідних легких танків з посиленим озброєнням, [[Самохідна артилерійська установка|самохідних артилерійських]] і [[ЗСУЗенітна самохідна установка|зенітних установок]]. На його основі була створена легка [[самохідно-артилерійська установка]] безпосередньої підтримки піхоти [[СУ-76]], яка серійно випускалася аж до кінця Великої Вітчизняної війни. У свою чергу, на базі останньої була розроблена перша радянська серійна [[зенітна самохідна установка]] [[ЗСУ-37]].
 
== Виробництво ==