Захоплення руху: відмінності між версіями

Саме за такою технологією було знято «[[Полярний експрес]]», «Різдвяну казку{{ref-ru|Рождественская сказка}}», «[[Беовульф (фільм, 2007)|Беовульф]]» і створено таких персонажів як Горлум у [[Володар Перснів (кінотрилогія)|Володар Перснів]] та [[Кінг-Конг (фільм, 2005)|Кінг-Конг у фільмі Пітера Джексона]]. Суть цього надбання комп'ютерного прогресу полягає у такому: на актора надіваютьнадягають спеціальний костюм, обліплений багатьма датчиками, що сканують рухи актора (зокрема його м'язів і кісток) і передають до головного комп'ютера. Таким чином виходить, що перед фахівцем на екрані «витанцьовує» скелет актора, на який можна накласти будь що.

Перевагами використання цієї технології є: здатність відтворювати схожі рухи завдяки створеній базі даних, збереженій на комп'ютері; швидке опрацювання даних і порівняно швидше створення продукту, ніжпорівняно з традиційними анімаційними методами; можна використовувати безкоштовні програми, або достатньо дешеві, що також значно знижує витрати на виробництво фільму. Проте, незважаючи на певні бонуси цієї технології, все ж таки нею користуються достатньо рідко і для виконання складних робіт: створення міфічних чи нереальних персонажів і т. д. Достатньо рідко фільм повністю знімаєтьсязнімають за цією технологією.