Слідчий суддя: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
tagged isolated of cluster сирота0. |
м мб |
||
Рядок 1:
{{стиль|дата=січня 2013}}
На стадії досудового слідства з’являється важливий суб’єкт кримінального провадження – це слідчий суддя.
Для визначення процесуальної природи поняття «слідчий суддя» звернімося до історії права.
Словосполучення «судовий слідчий» найбільшого поширення набуло після здійснення в Російській імперії судової реформи 1864 р. Проте аналіз розвитку судоустрою та процесуального законодавства свідчить, що за своїми функціональними обов’язками судовий слідчий тих часів нічим не відрізнявся від звичайного слідчого з кримінального процесу радянської доби, за тим лише винятком, що структурно він належав до окружного суду чи до судової палати і всі його рішення підлягали судовому контролю, а скарги на його дії розглядалися цими судовими органами. Тим самим у цій моделі судочинства судовий слідчий, будучи під подвійним прокурорським і судовим контролем, реалізовував тільки функцію попереднього розслідування[1] .
У кримінально-процесуальному законодавстві європейських країн і країн СНД по-різному визначається суб’єкт уповноважений здійснювати контрольні функції на досудовому провадженні. Приміром, посада слідчого судді існує в КПК Латвії й Італії. У кримінальному процесі Франції функціонують і слідчі судді, й судді по свободах та ув’язненню. Суддя по кримінальному переслідуванню передбачений за КПК Республіки Молдова. У КПК Литовської Республіки закріплено статус судді досудового провадження. У ФРН судові повноваження при проведенні дізнання покладаються на суддю-дізнавача. Не припиняються дискусії щодо необхідності запровадження посади слідчого судді в кримінально-процесуальне законодавство Росії й Казахстану[2] .
В Україні законодавець дає визначення поняття «слідчий суддя» у п. 18 ст. 3 КПК України[3] . Слідчий суддя – суддя суду І інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку передбаченому статтею 247 КПК[4], - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду АРК, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Це визначення де досить повно охоплює визначення даного поняття. Необхідно розмежувати два види слідчих суддів: слідчі судді місцевих судів, про яких говориться у вищезазначеній статті, та є слідчі судді апеляційних судів, які передбачені у с. 247 КПК України[5].
Відмінність між цими слідчими суддями полягає у тому, як вони призначаються. Слідчий суддя місцевого суду обирається зборами суддів даного суду, а щодо слідчих суддів апеляційних судів, - законодавець за посадою визначив, що ним є голова апеляційного суду. Інші судді даного суду також можуть виконувати ці функції, але вже за наказом голови даного суду.
Інше, що відрізняє ці дві категорії – це те, що слідчі судді місцевих судів розглядають всі клопотання: як щодо проведення гласних, так і щодо негласних слідчих дій, а слідчі судді апеляційних судів мають обмежену компетенцію щодо розгляду клопотань, що передбачає дачу дозволу на проведення тільки негласних слідчих (розшукових) дій, і то не усіх.
При розгляді та аналізі повноважень слідчого судді місцевого суду, - то їх можна поділити на дві групи:
розгляд клопотань, поданих як і зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту;
розгляд скарг на дії, рішення та бездіяльність слідчого, прокурора під час провадження досудового слідства;
У даному випадку ми повинні розділяти ці два повноваження, оскільки при виконанні першого повноваження – слідчий суддя має право розглядати будь-які клопотання, в тому числі і виняткові: саме до нього переходять повноваження про застосування заходів щодо забезпечення кримінального провадження, що включає у себе заходи процесуального примусу. До того часу такими повноваженнями були наділені як слідчі, так і прокурори. До таких заходів відносяться, наприклад, підписка про невиїзд, поручительство, привід. Якщо проаналізувати ситуацію, то за таких умов слідчий позбавляється всіх повноважень щодо застосування заходів процесуального примусу. Це тягне за собою певні права, якими наділяється особа - наприклад, у випадку виклику слідчим на її допит - вона може просто не з’явитися. В даному випадку у слідчого будуть два виходи: він може звернутися до судді з проханням про видання судового виклику, який є обов’язковим, і в разі неявки передбачається штраф у розмірі адмінвідповідальності, або прохання про видання ухвали про привід особи.
Друга група клопотань, які можуть бути направлені слідчим суддям – це клопотання про забезпечення певного процесуального права, зокрема, це стосується клопотань зі сторони захисту. Вони можуть клопотати про забезпечення виконання клопотання в частині процесуальної чи слідчої дії. Тобто за звичайним перебігом провадження сторона захисту повинна звернутися до слідчого з клопотанням, наприклад, провести огляд, експертизу, допитати свідків. Важливо те, що слідчий може відмовити в задоволення цього клопотання, то ж тепер особа наділяється правом повторного звернення, вже до слідчого судді – зобов’язати слідчого виконати це клопотання щодо процесуальної чи слідчої дії.
У межах цих повноважень слідчий суддя проводить судове засідання, викликає зацікавлених сторін, заслуховує пояснення, вивчає документи та приймає рішення.
Щодо розгляду скарг, як другої групи повноважень, - то у даному випадку порядок процесуальної діяльності суддів викликає певне здивування у науковців-процесуалістів, тому що розгляд скарг, відповідно до статті 306 КПК здійснюється слідчим суддею за правилами судового розгляду. А у судовому розгляді дозволяється допит свідків, призначення експертизи, проведення оглядів, дослідження документів. Важливо при тому пам’ятати, що слідчий суддя обмежений в строках щодо призначенні до розгляду, але не обмежений у строках самого розгляду. Тож якщо звернутися до ст.. 318 КПК, де законодавець встановляє строки судового розгляду – то ч. 1 передбачає, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Тож розумні строки будуть залежати від кола питань і від кола суб’єктів, яких треба заслухати.
Варто звернути увагу на те, що на сьогоднішній день у ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» нічого не сказано про слідчих суддів, і тому виникає певна дилема: слідчий суддя це окрема посадова особа, до повноважень якої входить винятково тільки два вищевказані напрямки; а також слідчий суддя – це окремий суддя місцевого суду, який формально при виконанні своїх обов’язків здійснює також обов’язки слідчого судді. Оскільки нічого в законі не вказано про окремий судовий розгляд, то судді, звичайно, не будуть зацікавлені у відстороненні їх від розгляду адміністративних, цивільних та кримінальних справ. Але проблема виникає в тому, що за відсутності законодавчого регулювання фактично дозволяє суддям здійснювати формальну діяльність, по розгляду інших категорій справ, тобто діяти як суддя в іншому провадженні. А отже, скільки це буде тривати в часі – визначити неможливо, то ж залишається тільки сподіватись на внесення певних змін для пришвидшення цих процесів.
== Джерело ==
Рядок 12 ⟶ 41:
[5] Кримінальний процесуальний кодекс України //Голос України від 19.05.2012/ № 90-91/
{{без категорій|дата=листопад 2012}}▼
== Посилання ==
* [http://Justconsult.info Слідчий суддя – як суб’єкт кримінального провадження за новим Кримінальним процесуальним кодексом 2012 року]
▲{{без категорій|дата=листопад 2012}}
| |||