На початку [[Велика ВітчизнянаНімецько-радянська війна| Великої ВітчизняноїНімецько-радянської війни]] піхота [[РККА]] застосовувала [[тактика | тактику]] масованої атаки всіма силами і засобами. Атаку передував артилерійський обстріл позицій супротивника. Піхота атакувала із закінченням артпідготовки і одночасно з перенесенням вогню артилерії вглиб оборони противника. Піхотинці, ведучи вогонь з усіх видів особистої зброї, кидком всіх сил зближувалися з противником на мінімальну відстань, закидали окопи противника гранатами і переходили в рукопашну сутичку. Спільна дія піхоти і бронетанкових військ підвищувало ефективність і швидкість атаки. Перехід від масованих піхотних атак, до комбінованого використання важкої техніки і мобільних підрозділів піхоти, до кінця війни, ознаменував собою початок розвитку радянської доктрини загальновійськового бою<ref name="as1"> {{cite web | url = http://www.cgsc .edu/carl/resources/csi/glantz3/glantz3.asp | title = "August Storm: The Soviet 1945 Strategic Offensive in Manchuria. Leavenworth Papers № 7. by LTC David. M. Glantz" | lang = en | publisher = Combat Studies Institute, fort Leavenworth, Kansas, 1983 | accessdate = 15 червня 2010 | archiveurl = http://www.webcitation.org/61BgrOlQF|archivedate=2011-08-25}} </ref>. Ключовим у цій тактиці наступу була швидкість і натиск. У ряді випадків обороняються, щоб не бути знищеними в тісному просторі окопів, контратакували. Подібну тактику застосовували війська [[вермахт]]у.
Для зустрічного бою і удару по інженерно непідготовленим позиціях застосовувалися інші тактичні схеми.
