Південний В'єтнам: відмінності між версіями

Витоки Південного В'єтнаму можна віднести до [[Франція|французької]] [[колонія|колонії]] [[Кохінхіна]], частини [[французький Індокитай|французького Індокитаю]], яка складалася з південної третини В'єтнаму. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], [[В'єтмінь]], очолювана [[Хо Ши Мін]]ом, проголосила В'єтнамську незалежність в [[Ханой|Ханої]]. У 1949 році, не комуністичні в'єтнамські політики сформували інший уряд в [[Сайгон]]і очолюваний колишнім імператором [[Бао Дай]]. Бао Дай було повалено прем'єр-міністром [[Нго Дінь З'єм]]ом в 1955 р., який проголосив себе президентом після фіктивного референдуму. Нго Дінь З'єм було повалено в результаті військового перевороту в 1963 році, розпочата серія короткотривалих військових урядів. Генерал [[Нгуєн Ван Тхієу]] керував країною 1967 — 1975 року. [[В'єтнамська війна]] почалася в 1959 році з повстання [[В'єтконг]]у за допомогою військ Північного В'єтнаму. Під час кульмінації боротьби — [[Тетський наступ|Тетського наступу]] у 1968 році, було зареєстровано більше 1,5 мільйонів Південно—в'єтнамських солдатів і 500,000 американських солдатів у Південному В'єтнамі. Незважаючи на мирний договір укладений у січні 1973 р., бойові дії продовжувалися, поки армія Північного В'єтнаму захопила Сайгон 30 квітня 1975.

У 1955 році відбувся референдум, який був фіктивним опитуванням, з результатами 98% голосів на користь скасування монархії. В Сайгоні, [[Нго Дінь З'єм]] отримав 133% голосів<ref>{{cite book|first=Seth|last=Jacobs|year=2006|title=Cold War Mandarin: Ngo Dinh Diem and the Origins of America's War in Vietnam, 1950–1963|publisher=Rowman & Littlefield|isbn=0-7425-4447-8 |pages=95}}</ref>. Цей референдум скасував монархію і зробив прем'єр-міністра Нго Дінь З'єма першим президентом. Незважаючи на успіхи в політиці, економіці і соціальні зміни в перші 5 років, Нго Дінь З'єм швидко став диктатором. З мовчазної згоди уряду Сполучених Штатів, офіцери АРВН на чолі з генералом [[Зіонг Ван Мінь]] організували державний переворот і вбили його в 1963 році. Військові мали короткотривалий уряд, поки генеральна [[Нгуєн Хань]] повалив Міна у січні 1964. До кінця 1965, відбулося кілька переворотів, цивільні особи на чолі урядів дозволили робити видимість громадянського правління, а не військової хунти.

Південний В'єтнам мав [[Ринкова економіка|вільну ринкову економіку]] та орієнтувався на Захід. Мав власну авіакомпанію — [[Air Vietnam]]. Економіка в значній мірі трималась на американських дотаціях й наявності великої кількості американців у країні у 1961 — 1973 роках. Виробництво електрики збільшилося у чотирнадцять раз у 1954 — 1973, а промисловість збільшувало випуск продукції в середньому на 6,9% на рік<ref name="Kim">Kim, Youngmin, "[http://www.zum.de/whkmla/sp/0708/ym/ym1.html The South Vietnamese Economy During the Vietnam War, 1954-1975]"</ref>. В той же період, виробництво рису збільшилося на 203%, а кількість студентів в університетах зросло з 2,000 до 90,000<ref name="Kim"/>. Американська допомога досягла 2,3 млрд. дол США в 1973 році, але знизилася до 1,1 млрд. дол США в 1974 році<ref name="Wiest">Wiest, Andrew A., ''The Vietnam War, 1956-1975'', p. 80.</ref>. Інфляція зросла до 200 %, оскільки країна страждала від економічних потрясінь через зниження американської допомоги, а також зростання цін на нафту в жовтні 1973 року<ref name="Wiest"/>. Об'єднання В'єтнаму в 1976 році привело до введення [[Командна економіка|централізованої планової економіки]] Північного В'єтнаму на півдні. Країна не мала значного економічного прогресу протягом наступних двадцяти років. Після розпаду [[СРСР|Радянського Союзу]] і закінчення радянської допомоги, керівництво В'єтнаму погодилося з необхідністю змін. Її окупаційну армію було виведено з [[Лаос]]у та [[Камбоджа|Камбоджі]]. Потім країна ввела економічні реформи, створила ринкову економіку в середині 1990-х. Уряд, як і раніше здійснює колективну диктатуру під пильним контролем Комуністичної партії.

[[ar:فيتنامجنوب الجنوبيةفيتنام]]