Георгій Амартол: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MerlIwBot (обговорення | внесок)
м робот додав: bg:Георги Амартол
м суміш розкладок за допомогою AWB
Рядок 6:
Головна праця Амартола — ''«Хроніка»'', завершена близько [[867]] р., охоплює період від «створення світу» до [[842]] року. Відомі два переклади на Русі — один давній, другий — XIII—XIV ст. У хроніці змішано історичні факти з вигадками, оповіданнями про [[Сивілла|Сивіллу]], царя [[Соломон]]а, царицю Южську. До XIV ст., за твердженням [[Возняк Михайло|М. Возняка]], хроніки [[Іван Малала|Малали]] і Гамартола були єдиним джерелом історичних відомостей.
 
Джерелами праці Амартола були біблійні книги, а також «Хроніка» [[Іван Малала|IоаннаІоанна Малали]], твори інших візантійських авторів. Інтерес автора зосереджений на богословських і церковно-історичних питаннях, характеристика подій дана з ортодоксально-церковних позицій. До народних рухів, зокрема до повстання [[Фома Слов'янин|Фоми Слов'янина]], Георгій Амартол ставиться вороже.<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/78589/%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B8%D0%B9 Велика радянська енциклопедія]</ref>
 
«Хроніка» Амартола була продовжена Логофетом до 948. Автором її дехто вважає візантійського письменника Симеона Метафраст). Продовження написане в анекдотичному стилі як серія цікавих, часто авантюрних або навіть казкових оповідань, у центрі уваги&nbsp;— імператорський двір.
 
«Хроніка» Амартола була досить популярною у [[Візантія|Візантії]], вона збереглася у великому числі рукописів. Перекладена в X—XI столітті на церковнослов'янською мовою, в XI—XII столітті&nbsp;— грузинською. Припускають, що переклад церковнослов'янською мовою здійснено на Русі, хоча називають також і Болгарію. Час перекладу достеменно невідомий. «Хроніка» увійшла також до різноманітних слов'янських компіляцій XI—XV століть: «Літописця Єллінського та Римського», через «Хронограф по великому изложению» (реконструкція В.Iстріна Істріна)&nbsp;— до хронографів Архівського, Віленського, Троїцького, до повної та скороченої редакцій Палеї Хронографічної. Використовувалася одним із укладачів «Повісті временних літ», за реконструкцією академіка О. Шахматова&nbsp;— укладачем Початкового літописного ізводу. У слов'янських списках додано деякі деталі, відсутні у грецькому оригіналі, наприклад, імена Аскольда та Діра в описі походу Русі на Візантію 860.
 
== Примітки ==