Запорожець Сак Якович: відмінності між версіями

Пізніше, доля Сака Запорожця склалась трагічно. Він в 1937 році був замордований представниками НКВС за відмову створення колгоспу. Загинули ще два керівники Петрівської економії. У господі Сака Яковича було реквізовано двоє коней, четверо волів, три корови, два плуги, дві борони, грабарка, косарка, два комплекти упряжі та націоналізовані дві комори і сім гектарів землі. Колгосп «Зоря» привласненим майном збагативсь, але проіснував тільки півстоліття. За той час хутір Запоріжжя отримав статус села. Після ліквідації колгоспу в дев’яностих роках минулого століття привласнене майно і землю спадкоємцям Запорожця не перевернули. Син потомственного козака і перший управитель Запоріжського відділення Петрівської економії Сак Якович Запорожець похований на сільському цвинтарі. Надпис на надмогильному козацькому хресті окрім імені і прізвища, співзвучного назві села, ні про що більше не нагадує. Серед односельчан тільки інколи згадується староукраїнське ім’я Сак, що прилипло як прізвисько до потомків управителя. Воно тягнеться з гілки козацького роду і традиційно передається від прадіда до внука. Історичні джерела подають походження цього слова. Найстаріший письмовий спомин імені Госак викарбовано на плитах Тмутараканського царства і належить до 220 року нашої ери. На іншій плиті, знайденій на Таманському півострові в 1870 році, викарбовано ім’я Сакдей, що мало поширення в кіммерійців. Засаківці згадуються у „Руському літописі”, що прийшли разом з юрівцями до Києва і поруч заснували місто [[Святополчград]]. У кіммерійських іменах Сак (Shak) – сильний, могутній поєднувалось із словом дей, дев – Бог.

У багатьох сучасних індійських іменах існує компонент шак. Так ім’я Шакра означає могутній Бог Ра. Саме з древньої Сіндики-Кіммерії походять імена Сакта, Далсак, Райсак і, навіть, назва кримського міста Саки. Із роду саків походить Сідогарта, наречений Буддою. Його ще називали „мудрець Саків”. У кіммерійському імені Госак Го – означає бик, а сак – дужий, тобто богатир і уособлює чоловічу мужність і силу. Сіверщина – праматір богатирів. Ряд її сіл мають співзвучну назву. Відомий перекладач „Махабгарати” Борис Смирнов (1861-1967 рр.) уродженець с. Козляничі на Чернігівщині, зазначив, що назва міста [[Чернігів]] означає „Чорний Тур”, а кіммерійський [[Тмутаракань]] – двійник назви Чернігова на мові Синдики. В I тисячолітті до Р.Х. в часи Трипільської культури Сіверщина і Кіммерія мала тісні зв’язки, тотожність в назвах і етнічну спорідненість. Саме Чернігово-Сіверські князі володіли престолом Тмутаракані – землі пращурів і прадідівських святинь. Навіть імення сіверійці, кіммерійці і сумерійці збудовані із двох слів, що характерно українській писемності. Друга частина слова – ерійці, це арійці, відносить до належності нашого етносу, а перша означає соціальну приналежність родоводу: кімм – кінь, тобто кінні воїни; сів – сіяти, не що інше, як сіячі; су – вода, звичайно, що корабельники.