Малик Володимир Кирилович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
м вікіфікація
Рядок 34:
Успішно працював письменник і в галузі прози. У його доробку повісті «Чорний екватор», «Новачок», «Дві перемоги», «Слід веде до моря», «Двоє над прірвою».
 
Найбільше В. Малика знають як автора історичних романів. Серед них найпопулярніші [[тетралогія]] «Таємний посол» (до якого входять романи [[Посол Урус-шайтана]] ([[1968]] р.), [[Фірман султана]] ([[1969]] р.), [[Чорний вершник]] ([[1976]] р.) і [[Шовковий шнурок]] ([[1977]] р.)., романи «[[Князь Кий (роман)|Князь Кий]]» ([[1982]] р.), «Чумацький шлях», «[[Горить свіча]]», [[Черлені щити]] ([[1985]] р.) та останній роман «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім».
 
Малик відомий і як [[літературний критик]]. Його перу належить низка рецензій на твори українських прозаїків. У творчій спадщині В. Малика є добротна книжка — літературно-критичний нарис [[Донченко Олександр|«Олесь Донченко»]] ([[1971]] р.). Це видання присвячене життю та творчості старшого побратима та земляка В. Малика, одному з фундаторів української літератури для дітей [[Донченко Олександр|Олександру Донченку]], який тривалий час жив і працював у Лубнах на Полтавщині (куди 1953 року переїхав з Київщини Володимир Малик).