IV століття: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 12:
Римська імперія поступилася деякими східними провінціями персам у Месопотамії та Вірменії, однак ситуація на кордонах із варварами в Європі стала набагато гіршою. У 70-их роках у Північному Причорномор'ї з'явилися [[гуни]]. Вони потіснили на захід готів, які змушені були перейти кордони Імперії на Дунаї. Цього разу це був не короткий наскок за здобиччю, готи перемістилися всім племенем, і їх гнала загроза голоду. Готи завдали поразки Риму у вирішальній битві при Адріанаполі, і римляни були змушені надати їм право поселитися на Балканах. Однак, до кінця століття рух варварських племен на захід відновився.
На початку століття, за Діоклетіана, християнство в Імперії пережило останній і найжорстокіший період переслідувань. Однак, за Констянтина Великого ситуація кардинально змінилася. Міланський едикт 313 року проголосив рівність усіх релігій. Фактично імператор Костянтин сприяв утвердженню християнства як офіційної релігії держави, хоча сам прийняв його тільки перед смертю. За Юліана Відступника упродовж двох років проводилася політика повернення імперії до римського політеїзму, однак після смерті Юліана вона припинилася. Тепер, переслідувалося вже язичництво. Імператор Феодосій проголосив християнство державною релігією 393 року, звелів закрити всі язичницькі храми й припинити язичницькі обряди й святкування.
| |||