Походив із [[Халкіда (Сирія)|Халкіди]]. Навчався в [[Рим]]і у [[Порфірій|Порфірія]], викладав філософію в [[Апамея|Апамеї]] (сучасна [[Сирія]]). Продовжував розвиток [[неоплатонізм]]у, відходячи від [[Плотін]]а і більше за нього відійшов до практичної [[містика|містики]]. Знаходився під сильним впливом піфагоризма і халдейських оракулів. Твори Ямвліха можна розділити на три групи: піфагорейсько-герметичні («Звід піфагорейських учень в 10 книгах», до нас дійшло 5), написаний для шкільного навчання; порфірієво-платонічні (коментарі до [[Платон]]а і [[Арістотель|Арістотеля]]) і твори, які відображають особистий внесок Ямвліха в філософію [[неоплатонізм]]у, написані після смерті [[Порфірій|Порфірія]]: «Про богів», «Халдейська теологія», « Платонова теологія», «Про символи» та інші. В «Теологуменах арифметики» розвивав вчення піфагорейців про числа декади. У втрачених частинах «Зводу піфагорейських учень» викладалося вчення про числа, геометрія, астрономія, музика. Ямвліх здійснив шкільну розробку [[неоплатонізм]]у.
