Мемуари: відмінності між версіями

Найскладнішою й поширеною жанровою формою мемуарів вважається літературний портрет, автор якого не ставить собі за мету відтворити весь життєвий шлях свого героя, а намагається через одну або декілька зустрічей показати характерні риси його особистості («Розповідь про неспокій» [[Смолич Юрій|Ю. Смолича]], «Зустрічі і прощання» [[Костюк Григорій Олександрович|Г. [[Костюка]]).

Історія української мемуаристики нараховує кілька століть. Її витоки — в [[автобіографія|автобіографічних]] елементах [[література|літератури]] [[Київська Русь|Київської Русі]] («Повчання дітям» [[Мономах Володимир|Володимира Мономаха]]). Як самостійна жанрова форма мемуари з'являються на початку [[18 століття|18]] ст. («В пам'ять дітям своїм і внукам, і всему потомству» [[Турчиновський|Іллі Турчиновського]]). У літературі [[19 століття|19]] ст. першість у мемуарних жанрах належить [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченку]]. Його «Журнал» [[1858]], короткі автобіографічні нотатки, листи поклали початок новому етапу розвитку мемуаристики в [[Україна|Україні]]. Під їх впливом до спогадів звертаються [[Пантелеймон Куліш|П. Куліш]], [[Микола Костомаров|М. Костомаров]], [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманов]], [[Барвінський Олександр|О. Барвінський]], [[Іван Нечуй-Левицький|І. Нечуй-Левицький]], [[Іван Франко|І. Франко]], [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Б. [[Лепкий]] та інші.

У [[20 століття|20]] ст. мемуарна література представлена творами різних жанрів: листи ([[Леся Українка]], М. [[Хвильовий]], [[Рильський Максим|М. Рильський]], [[Василь Стус|В. Стус]]), щоденники (П. [[Тичина]], [[Драй-Хмара Михайло Опанасович|М. Драй-Хмара]], [[Остап Вишня]], [[Олександр Довженко|О. Довженко]], [[Василь Симоненко|В. Симоненко]]), записні книжки ([[Степан Васильченко|С. Васильченко]], [[Варвара Чередниченко]]), нотатки (В. [[Минко]], [[Багмут Іван Андріанович|І. Багмут]]), літературні портрети ([[Микола Бажан|М. Бажан]], [[Голованівський Сава Овсійович|С. Голованівський]]), есе ([[Євген Маланюк|Є. Маланюк]], [[Юрій Шерех|Ю. Шерех]]). Досить поширеними жанрами мемуарної прози є [[повість]], [[роман (жанр)|роман]] («Дороги моїх днів» [[Поліщук Валер'ян Львович|В. [[Поліщук]]а, «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» [[Володимир Дрозд|В. Дрозда]], роман «Третя рота» [[Володимир Сосюра|В. Сосюри]], «Повість мого життя» [[Зінаїда Тулуб|Зинаїди Тулуб]]).

Чимало мемуарних творів належить письменникам [[Українська діаспора|української діаспори]] («Спогади про неокласиків» [[Юрій Клен|Ю. Клена]], «На білому коні» та «На коні вороному» У. [[Самчук Улас Олексійович|У. Самчука]]а, «Щоденник» [[Винниченко Володимир Кирилович|В. Винниченка]], «Розмови в дорозі до себе» І. [[Кошелівець|Кошелівця]]).

* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю.  І.  Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В.  І.  Теремка]].  — К.: [[Видавничий центр «Академія»|ВЦ «Академія»]], 2007