Середньовічна Франція: відмінності між версіями

Великих успіхів в об'єднанні [[Франція|Франції]] було досягнуто за роки правління [[Філіп IV (король Франції)|Філіппа IV Красивого]], сина [[Людовик IX (король Франції)|Людовіка ІXIX Святого]], прозваного так за гарну зовнішність (правив з [[1285]]&nbsp;р. по [[1314]]&nbsp;р.). Він був енергійним, рішучим, безцеремонним, наполегливим політиком. [[Данте Аліг'єрі]] у своїй поемі [[Божественна комедія|«Божественна комедія»]] помістив душу [[Філіп IV (король Франції)|Філіппа IV]] серед найбільших грішників.<ref>Данте Алигьери. Божественная комедия. Перевод М. Лозинского.&nbsp;— М.: Издательство «Правда», 1982, 349 с.</ref> Король значно розширив свої володіння, приєднавши графство [[Шампань]] і на півдні країни [[Наварра|Наварру]], продовжував воювати проти [[Великобританія|Великої Британії]]. [[Філіп IV (король Франції)|Філіпп IV Красивий]] ([[1285]]—[[1314]]&nbsp;рр.) виступив проти папи [[Боніфацій VIII|Боніфація VIII]], який пригрозив йому, що відлучить від церкви за оподаткування церковних земель. Король скликав [[Генеральні штати]]&nbsp;— зібрання духовенства, дворян і городян усієї [[Франція|Франції]], які висловилися проти претензій папи на втручання у внутрішні французькі справи. Король переніс папський престол з [[Рим]]а у французьке місто [[Авіньйон]] і перетворив папу на свого васала. [[Авіньйонський полон| «Авіньйонський полон»]] пап тривав 70 років ([[1309]]—[[1378]]&nbsp;рр.). У цей період усі папи були французами й обирали їх за вказівкою короля [[Франція|Франції]].<ref> Середницька&nbsp;Г.&nbsp;В. Всесвітня історія. Опорні конспекти 7 кл., Київ, СПД ФО Сандул, 2009&nbsp;р. 222 с.</ref> [[Філіп IV (король Франції)|Філіпп IV]] здобув у сучасників славу фальшивомонетника. Зіпсував королівську монету, замінивши в ній частину золота дешевим металом. Свої борги король сплачував знеціненою монетою, а вимагав, щоб до скарбниці вносили повноцінні гроші.

Було зроблено спробу примирити ворожі сторони через одруження [[Генріх IV (король Франції)|Генріха Бурбона]] (вождя гугенотів) із сестрою короля-католика [[Карл ІXIX |Карла IX]] [[Маргарита Валуа|Маргаритою Валуа]]. На весілля до [[Париж|Парижа]] з'їхалася [[гугеноти|гугенотська]] аристократія та багато дворян-гугенотів із південних провінцій. Будинки гугенотів напередодні потайки позначили білими хрестами. В ніч проти 24 серпня [[1572 р]]., напередодні [[Варфоломій|свята Варфоломія]], вдарили на сполох у дзвони. За цим сигналом почалося винищення [[гугеноти|гугенотів]], яких захоплювали зненацька. Лише в [[Париж|Парижі]] було вбито до 2 тис. осіб. Вбивали не тільки [[гугеноти|гугенотських]] дворян, що приїхали на весілля, а й багатьох паризьких буржуа, яких підозрювали у симпатіях до гугенотів. Подібні розправи відбувались і в інших містах. Було вбито понад 30&nbsp;тис., осіб.<ref name="Середницька8"/>

Війна після подій [[Варфоломіївська ніч|Варфоломіївської ночі]] спалахнула з новою силою. [[1573]] р. [[гугеноти|Гугеноти]] проголосили про створення на півдні [[Франція|Франції]] своєї республіки — [[Конфедерація|Конфедерації ]] на чолі з [[Генріх IV (король Франції)|Генріхом Наваррським]].Це була держава міст і дворян півдня країни з органами влади, фінансами, армією. У [[1574]]&nbsp;р. помирає [[Карл IX Валуа|Карл ІXIX]]. Влада перейшла до його брата [[Генріх III (король Франції)|Генріха III]]. Самозакоханий, легковажний, він швидко втрачав свою владу і королівський авторитет. [[Генріх III (король Франції)|Генріх III]] не мав наступників престолу, а тому після його смерті на престол мав зійти його родич [[Генріх IV (король Франції)|Генріх Наваррський]]. Цього не хотіли допустити [[Гізи]], які вирішили створити самостійну організацію&nbsp;— [[Католицька ліга|Католицьку лігу]] ([[1574]]&nbsp;р.). Через цю організацію [[Генріх Гіз]] розраховував добратися до престолу. Але король оголосив себе зверхником [[Католицька ліга|Католицької ліги]], яку відтоді називали Королівською лігою. Це не входило у плани [[Гізи|Гізів]] та їхніх прихильників. [[1585]] р. Вони створили [[Паризька ліга|Паризьку лігу]], яка на півночі [[Франція|Франції]] фактично стала в опозицію до короля. [[1588]]&nbsp;р. Король вирішив розправитися з [[Гізи|Гізами]]. Братів[[Гізи|Гізів]] було вбито. У відповідь прихильники [[Гізів]] убили короля [[Генріх III (король Франції)|Генріха ІІІ]] (закололи кинджалом).<ref name="Середницька8"/> [[релігійні війни|Громадянські війни]] у Франції призвели до великої розрухи. Розорена грабунками, що їх чинили обидві армії, країна переживала господарський занепад і великий голод. Вище дворянство, багаті вельможі, що обіймали посади губернаторів, почали поводити себе незалежно від центру. Король [[Іспанія|Іспанії]] [[Філіпп II]] готувався посадити на французький престол свою людину. Його наміри підтримував папа римський. Для дворян, буржуазії [[Франція|Франції]] стало зрозуміло, що потрібна сильна королівська влада, яка не допустила б іспанської інтервенції, що загрожувала самостійності держави, і змогла б навести лад у країні.

[[Франція]] [[V]]- сер. [[XVII]] століття була феодальною державою. Упродовж [[ІXIX]] -[[X]] століть у [[Франція|Франції]] панував період феодальної роздробленості. Феодали мали власність на землю та владу над селянами. Селяни мале своє господарство і були прикріплені до землі. Панувало [[натуральне господарство]], коли все необхідне для життя вироблялося у феодальному маєтку, нічого не куплялося і не продавалося. Існували феодальні повинності&nbsp;— [[оброк]], коли залежні селяни віддавали феодалові частину врожаю, і [[панщина]], коли залежні селяни працювали на нього. {{цитата| <...> Вони зобов'язані панщиною. <...> Віллани повинні жати хліб, збирати й зв'язувати його в снопи, складати скиртами серед поля й відвозити негайно до комор. <...> Із Поеми про версонських вілланів Есту Легоза<ref> Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. с. 60</ref>}}.Сільськогосподарська техніка мала низький рівень розвитку. Привілейованими станами, які не платили податків були: [[духовенство]] та [[дворянство]].[[Третій стан]] складали багаті городяни, буржуазія, селяни, ремісники, робітники, міська біднота. Вони були платниками податків. Формується [[станова монархія]].У [[Франція|Франції]] права людини в суспільстві визначалися не її багатством чи власними здібностями, а знатністю походження та близькістю до короля. Розорені французькі селяни поповнювали ряди найманих робітників. Тим часом багаті городяни, буржуазія купували у держави судово-адміністративні посади. Разом із посадами ставали дворянами. [[Буржуазія ]] скуповувала дворянські помістя з титулами і селянські наділи. Але вона не заводила великих господарств, а здавала землю невеликими ділянками в оренду. Таким чином виникло [[нове дворянство]] -[[нове дворянство|«люди мантії»]]. То були вихідці з буржуазії, які купили дворянські звання. Феодальне дворянство, яке були на службі у війську короля почало називатись [[феодали|«люди шпаги»]]. [[XVI]] ст. У [[Франція|Франції]] почав розвиватися капіталізм. Але виробництво у [[Франція|Франції]] аж до другої половини [[XVIII]] ст. продовжувало базуватися на ремеслі.<ref name="Середницька7"/>

З [[768]] по [[814]] роки було побудовано приблизно 27 соборів, 232 монастирів, 65 палацевих ансамблів. Прикладом [[каролінгське Відродження|каролінгського]] стилю є [[Блуа (замок)|замок Блуа]], збудований у [[ІXIX]] столітті, [[Шинон (замок)|замок Шинон]] ([[X]] ст..)