Відмінності між версіями «Карл Піпер»

4 байти вилучено ,  8 років тому
м
суміш розкладок, replaced: ХІI] → XII] (2)
м (r2.7.2+) (робот змінив: sv:Carl Piper (1647–1716); косметичні зміни)
м (суміш розкладок, replaced: ХІI] → XII] (2))
Народився в сім'ї [[скарбник|скарбничого]] Воєнної колегії, окружного судді Карла [[Піпер (рід)|Піпера]] та Інгрід Шарлотти Екенбом. Став студентом [[Уппсальський університет|Упсальського університету]] в 1660 р. і почав свою кар’єру службовця у Канцелярії 1668 р. Працелюбний та вправний він з самого початку здобув ґрунтовні знання про управління королівством. 1673 року він як канцелярист супроводжував посольство Густава Оксенстірна до Росії та став у ньому секретарем створеної у тому самому році комісії з питань оборони [[Ліфляндія|Ліфляндії]], [[Естляндія|Естляндії]] та [[Інгерманляндія|Інгерманляндії]]. Під час війни [[Карл XI|Карла ХІ]] за [[Сконе]] він 1677 р. одержав посаду реєстратора польової канцелярії. Починаючи з того часу він був наближеним до Карла XI та поступово заволодів його великими таємницями. Піпера було призначено секретарем Камерної колегії 1679 р.; у тому самому році він здобув дворянський титул. Його служба у Камерній колегії набула характеру завдань, пов’язаних з переворотами, які призвели до скорочень та слідств у справах опікунства, і він потрапив до нового кола службовців низького дворянського походження, яких Карл ХІ зібрав навколо себе. Призначений у 1689 р. державним секретарем і радником канцелярії П. складає і оформляє королівські ухвали.
 
Піперу довелося бути, згідно з непевною традицією, тією рушійною силою неочікуваної [[інавгурація|інавгурації]] [[Карл XII|Карла ХІIXII]] у листопаді 1697 р.; проте це не підтверджується збереженими офіційними документами. Однак стрімке підвищення Піпера безпосередньо після того витлумачували як свідчення цього.
У кінці грудня 1697 р. він призначається разом з Томасом Полюсом королівським радником та державним радником, водночас обійнявши посаду державного секретаря внутрішніх справ. Тим самим він став у дійсності першим міністром Карла ХІI. На новий рік 1698 р. його нараз підвищили в чин барона і графа.
 
== Участь у Великій Північній війні ==
 
Коли спалахнула Велика Північна війна, Піпер став єдиним з кола радників, який супроводжував Карла ХІIXII у походах. Як шеф Канцелярії він не лише виконував прямі обов’язки Канцелярії, а й також залучався до переговорів з польськими магнатами та іноземними посланцями. Таким чином він, зокрема, уклав мир з Польщею 1705 р. і Саксонією 1706 р., а також вів після того значущі дипломатичні переговори під час перебування в Альтранштедті, зокрема, з Мальборо. Погляди Піпера на ведення війни та політичне становище, здається, полягали, швидше за все, в тому, щоб на розумних умовах створити мир на заході для того, щоб опісля напасти на царя у прибалтійських провінціях. Суперечність, яка у цьому відношенні існувала між Піпером і політикою, що проводилася, нічого не змінила в його позиціях. Піпер супроводив армію проти Росії і його як і Канцелярію було захоплено в полон росіянами в битві під Полтавою у червні 1709 р. У тій Великій тріумфальній ході по Москві він очолив шведських бранців. У полоні він енергійно працював для товаришів по нещастю, серед яких були й відомі полководці [[Адам Людвіг Левенгаупт]], [[Аксель Юленкрук]], [[Гуґо Юган Гамільтон]], [[Карл Густаф Крейц]], [[Карл Густав Рос]]. Зокрема, він вів розлоге листування з [[Петро І|царем]] та Карлом ХІІ.
 
1702 р. Піпер дістав посаду канцлера Уппсальського університету, і, хоча й був у далині від Швеції, обстоював університетські інтереси та збагатив його, зокрема, суттєвими стипендіями.
238 646

редагувань