Вербиця (Стрийський район): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Перша письмова згадка: суміш розкладок, replaced: ХV → XV
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Звідки походить назва села?: суміш розкладок, replaced: вiд → від
Рядок 98:
Верби над ставом – традицiйна риса українського села. «Де срiбна вербиця – там здорова водиця». Справдi, верба – найнадiйніший природний фiльтр. У рiчцi воду для пиття, як правило, брали пiд вербицею. А де копали колодязi, то на дно клали вербову дощечку, а невеличку, завбiльшки з долоню, у вiдро з водою. Це дезенфiкує воду, полiпшує смаковi якостi завдяки «вербового духу», що надають смолистi речовини.
 
Світоглядне значення поняття «верба» розкриває етимологія цього слова. Складається воно з двох слiв «вер» i «ба». В давнину ці слова вiдповiдно означали «всесвiт» i «матір». В українській мові подвійну матір, тобто матiр матерi й сьогоднi називають «баба», «бабуля» «бабця» та iншими словами, похiдними вiдвід подвоєння «ба». Слово має корiння у первiсних культах Праматерi свiту. Й до сьогоднi кам’яні культовi зображення Праматерi, що стояли на узвишшях могил по всiй Українi, називають бабами.
 
Слово «вер» також дуже давнє. Величність позначуваного ним явища – Всесвіту – відбилась в багатьох українських словах, які ніби засвідчують величність та перевагу цього слова над іншими. Деякими з них ми користуємося i сьогодні. Це слова «верх», «вершина», «вершити», «верхів’я», «верхнiй», «зверхник», «верховода», «верховина» тощо.