Самвидав: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок) м r2.7.1) (робот додав: ca:Samizdat |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Самвидав в Україні: суміш розкладок, replaced: ХХІ → XXI |
||
Рядок 50:
Найбільші доступні для дослідників збірки самвидаву є в Києві та Львові. В [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського]] зібрано близько півтисячі назв газет і журналів українського неофіційного друку. А в Музеї-архіві українського самвидаву при Міжнародному благодійному фонді «Смолоскип» зберігається 243 назви видань політичних партій, рухів, самодіяльних громадських об'єднань, товариств, національних меншин та конфесій 1988–1992 рр. Основа цієї колекції зібрана працівниками очолюваного [[Зінкевич Осип Степанович|Осипом Зінкевичем]] [[Смолоскип (видавництво)|Українського видавництва «Смолоскип» ім. Василя Симоненка]] ([[Балтимор]], [[США]]).
В сучасній Україні практично відсутні класичні видавці. Переважно книжки видаються за рахунок автора, і на наклад в 1000 примірників потрібно викласти приблизно 30 тис.грн. Тож «Самвидав» шляхом викладення авторами своїх творів в мережу Інтернет займає вирішальну роль у становлені української літератури на початку
== Поширення терміну за межі СРСР ==
| |||