Водська мова: відмінності між версіями

Водська мова поширена як мова побутового спілкування серед старшого покоління сіл [[Кінгісеппський район|Кінгісеппського району]] [[Ленінградська область|Ленінградської області]] Російської Федерації, які є, власне, північно-східним уламком території Країни Воді, Ваддяма. 1200 року водська земля поширювалася до р. Нарва (Narva) — на заході (межувала з Естонією), до р. Інгер — на сході (межувала з Іжорією) та від південної частини Фінської затоки до міста Овдова (Oudova, Гдов) — па півдні (межувала із Сетомаа).

 

 

У 1930-ті роки під час створення писемності для міноритарних мов для водської не було створено окремої писемності. Відтак весь навчально-виховний процес відбувався на [[іжорська мова|іжорській мові]]. [[Сталінські репресії]] забрали чимало носіїв водської мови. У післявоєнний час багато водян не змогли повернутися до рідних сіл та селищ - вони лишилися відірваними від місць компактного проживання носіїв мови. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] викладання у водських населених пунктах велось виключно [[російська мова|російською мовою]]. Спілкування водською не заохочувалось навіть у родинах. Результатом політики активної асиміляції водян у російську культуру стало значне скорочення мовного ареалу водян вже наприкінці ХХ ст.

== Діалекти ==

 

 

== Специфічні риси ==