Фіскальна політика: відмінності між версіями

'''Фіска́льна полі́тика''' — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з [[інфляція|інфляцією]], згладжування [[економічний цикл|циклічних коливань економіки]], зниження рівня [[безробіття]]). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

 

* Стимулююча та стримуюча фіскальна політика.

* Податкова ставка. Принципи оподаткування.

Фіскальна або податково-бюджетна політика — це один із інструментів державного втручання в економіку з метою подолання економічного спаду. Вона передбачає здійснення державних податків (Т) із усіх суб’єктів економіки, котрі мають будь-який дохід.

AD<AS: Для подолання рецесійного розриву збільшують сукупний попит (AD↑), щоб AD=AS. Збільшення AD↑ => (C↑+T↓) → дефіцит бюджету — це стимулююча фіскальна політика. (С — державні видатки, AS — сукупна пропозиція)<br />

AD>AS (інфляційні очікування, ажіотажний попит) → «перегріта економіка». AD>AS — треба зменшити сукупний попит (AD↓) → (С↓+Т↑) → профіцит бюджету — це стримуюча фіскальна політика (рестрикційна).<br />

Зміна сукупного попиту повинна визначатися за умови визначеного мультиплікатора.

Податки — це обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій, у центральний або місцевий бюджет.

Пропорційне оподаткування:

Прогресивне оподаткування:

* Обмежуються зростання та перерозподіл доходів.

* З’являються можливості для приховування доходів.

Особистий прибутковий податок:<br />

Платники податків: наймані працівники і власники підприємств.

Державний бюджет — це головний фінансовий документ держави, що складається з дохідної та видаткової частини.

Доходи:

* Податки з громадян (14%)

* Податки з підприємств (16%)

* Акциз

* Податок на землю (3%)