Герцен Олександр Іванович: відмінності між версіями

У 1852 році Олександр Герцен оселився в [[Лондон]]і. До того часу його сприймали як першу фігуру російської еміграції. У 1853 році він заснував в Лондоні "Вільну російську друкарню". Спільно з Огарьовим видавав революційні видання — альманах "Полярна зірка" (1855-1868) і газету "Дзвін" (1857-1867). Девізом газети був початок епіграфу до "Дзвону" німецького поета [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Шиллера]] "Vivos vосоvoco!" (Кличу живих!). Програма "Дзвону" на першому етапі містила демократичні вимоги: звільнення селян від [[кріпацтво|кріпацтва]], скасування [[цензура|цензури]], тілесних покарань. В її основі лежала розроблена Олександром Герценом теорія російського селянського соціалізму. Крім статей Герцена і Огарьова, "Дзвін" поміщав різноманітні матеріали про становище народу, суспільної боротьби в Росії, відомості про зловживання і секретні плани влади. В якості додатків до "Дзвону" виходили газети "Під суд" (1859-1862) і "Загальне віче" (1862-1864). Надруковані на тонкому папері аркуші "Дзвону" нелегально перевозилися в Росію через кордон. Співробітниками "Дзвону" в перший час були письменник [[Іван Тургенєв]] і [[декабрист]] [[Микола Тургенєв]], історик і публіцист [[Костянтин Кавелін]], публіцист і поет [[Іван Аксаков]], філософ [[Юрій Самарін]], [[Олександр Кошелєв]], письменник [[Василь Боткін]] та інші. Після [[Селянська реформа 1861|реформи 1861 року]] в газеті з'явилися статті, що різко засуджували реформу, тексти прокламацій. Зв'язок з редакцією "Дзвону" сприяв утворенню революційної організації "[[Земля і воля]]" в Росії. Для зміцнення зв'язків з "молодою еміграцією", що зосередилася в [[Швейцарія|Швейцарії]], видання "Дзвону" в 1865 році було перенесено до [[Женева|Женеви]], а в 1867 році практично припинило своє існування.