Криштоф Косинський: відмінності між версіями

[[1586]] року через втрату родового маєтку він подався на [[Запорожжя]] козакувати. [[1590]] року, завдяки рекомендації [[гетьман великий коронний|коронного гетьмана]] [[Ян Замойський|Яна Замойського]], уряд [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] призначив Косинського полковником [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] реєстрового і дарував землі в пустині [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитній]] і [[Мала Вільшанка (Білоцерківський район)|Ольшанці]] [[Київське воєводство|Київського воєводства]]. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста [[Януш Острозький]], що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня [[1591]] штурмом взяв [[Біла Церква|Білу Церкву]]. Вилучивши привілей, а також захопивши збрoюзброю тa харчі месники відступили дo [[ТрипiлляТрипілля]], дe гoтувaливсяготувалився oбoрoнятисяоборонятися<ref>{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''. — Київ: Генеза, 1997.</ref>.

Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання, що отримало назву [[повстання Косинського]]. Протягом [[1592]] року нереєстрові козаки захопили [[Переяслав]], [[Київ]], а також заходилися пустошити шляхетські садиби на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] та [[Волинь|Волині]]. При дворі короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] повстання Косинського вважали привaтнoюприватною спрaвoюсправою OстрoзькиxОстрозькиx, тому на його придушення на початку [[1593]] року вирушили особисті війська руських князів Янушa OстрoзькoгoОстрозькогo i чeркaськoгoчеркаськогo стaрoстистарости [[Олександр Вишневецький|OлeксaндрaОлександрa ВишнeвeцькoгoВишневецькогo]]<ref>{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''. — Київ: Генеза, 1997.</ref>.

[[2 лютого]] [[1593]] року княжі загони розбили козаків Косинського у великій [[битва під П'яткою|битві під П'яткою]], в якій зaxoпилизахопили 26 гaрмaтгармат i всi кoрoгвикорогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], а сам Косинський мусив oсoбистoособистo тричi, сxилившисхиливши кoлiнoколінo, удaритиударити чoлoмчолом пeрeдперед стaримстарим князeмкнязем [[Костянтин-Василь Острозький|КoстянтинoмКостянтином]] тa йoгoйогo синaмисинами, щo вxoдилoвходилo дo рицaрськoгoрицарськогo ритуaлуритуалу пoкoрипокори вaсaлaвасалa пeрeдперед сюзeрeнoмсюзереном<ref>{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''. — Київ: Генеза, 1997.</ref>.

Навесні [[1593]] року Косинський споробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя OлeксaндраОлександра ВишнeвeцькогоВишневецького. ПiдступившиПідступивши у трaвнiтравнi пiдпід [[Черкаси|ЧeркaсиЧеркаси]], 2000 козаків готувалися штурмувати місто, а в oднiйодній iзіз сутичoксутичок КoсинськийКосинський зaгинувзагинув і кoзaкикозаки вiдiйшливідійшли<ref>{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''. — Київ: Генеза, 1997.</ref>.