Трінклер Микола Петрович: відмінності між версіями

'''Трінклер Микола Петрович''' ([[19 листопада|7(19) листопада]] [[1859]] — [[10 серпня]] [[1925]], [[Євпаторія]]) — хірург, вчений та педагог.

Народився у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]]. Початкову освіту здобув у німецькій приватній школі. У [[1877]] закінчив (із золотою медаллю) Сімферопольську гімназію. Закінчив медичний факультет [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]]. Після завершення навчання в [[1884]] працював на посаді ординатора університетської хірургічної клініки. У [[1899]] захистив докторську дисертацію на тему: "«К хирургии поперечных переломов надколенника"».

З [[1905]]  — екстраординарний, з 1910  — ординарний професор Харківського університету на кафедрі хірургічної патології. З 1913  — завідувач факультетської хірургічної клініки, з [[1921]] - — професор [[Харківський національний медичний університет|Харківського медичного інституту]].

Тринклер був одним із засновників Товариства російських хірургів, очолював редколегію журналу "«[[Врачебное дело]]"». Один з перших почав впроваджувати в хірургічну практику асептичні методи лікування, запропонував власну методу [[Дренування (медицина)|дренування]] шлуночків [[Головний мозок|головного мозку]], ввів у практику рентгенотерапію [[Онкологія|онкологічних хворих]]. Автор близько 80 наукових праць з питань [[Онкологія|онкології]], [[Нейрохірургія|нейрохірургії]], лікування ран, сифілітичного ураження внутрішніх органів, [[Гематологія|гематології]] тощо, зокрема, посібника «Основи сучасного лікування ран» (1926). Член [[Нобелівський комітет|Нобелівського комітету]].