Мазуренко Василь Петрович: відмінності між версіями

'''Василь Петрович Мазуренко''' ([[1877]]  — 21.11.[[1937]])  — український громадсько-політичний і державний діяч, [[інженер]]-[[технолог]], [[економіст]].

Народився в слободі Криворіжжя (Криворядне) Донецького округу [[Область війська Донського|Області війська Донського]]. Навчався в сільській та реальній школах. Революційну діяльність розпочав у соціалістичних учнівських гуртках (1892—94) під керівництвом В.Кроніфельда, Б.Богучарського, В.Акимова (Махновця). Закінчив технологічний інститут у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] (1904). Голова «Воронезького земляцтва», член української студентської громади в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. З 1901  — член Революційної української партії. За участь у студентських демонстраціях на деякий час був висланий до Полтави (1901). Один із фундаторів та керівників Всеросійської селянської спілки (1905). Арештований і позбавлений права займати посади в державних та громадських установах (1905). Як викладач працював на кафедрі технології силікатів Петербурзького жіночого політехнічного інституту (1910—17). Член [[Українська соціал-демократична робітнича партія|Української соціал-демократичної робітничої партії]].

Після [[Лютнева революція|Лютневої революції]] (1917) обраний до складу президії виконкому Петроградської ради робітничих депутатів, виконкому селянських депутатів Донщини (1917). Член [[УЦР|Української Центральної Ради]] (1917—18). Заступник [[Генеральний секретаріат УЦР—УНР|генерального секретаря фінансів та радник народного міністерства фінансів]] [[УНР|Української Народної Республіки]] (листопад 1917  — березень 1918). Член ЦК [[УСДРП]] (1918). Товариш міністра фінансів [[Українська Держава|Української Держави]] та [[УНР]] (1918—19). В окремі періоди кілька разів був в. о. генерального секретаря (народного міністра) фінансів у кабінетах [[Винниченко Володимир|В.Винниченка]] (листопад 1917  — січень 1918) та В.Голубовича (березень 1918), а також  — в. о. народного міністра фінансів УНР у кабінеті В.Чехівського (грудень 1918  — січень 1919).

Голова місії [[УНР|Української Народної Республіки]] в [[Італія|Італії]] та [[Австрія|Австрії]] (1919). Член Австрійської комуністичної партії. Повернувся в [[Україна|Україну]] 1921. Разом із [[Чечель Микола|М.Чечелем]] та [[Жуковський Олександр|О.Жуковським]] вів переговори з керівництвом [[УСРР]] щодо можливого повернення в Україну групи українських соціалістів-революціонерів на чолі з [[Грушевський Михайло Сергійович|М.Грушевським]]. Прийнятий до КП(б)У в січні 1922. Брав участь у роботі торгової місії [[УСРР]] (1921). Делегат Австрійської комуністичної партії на 3-му конгресі Інтернаціоналу Комуністичного (червень—липень 1921). Працював у Палаті мір і ваги в [[Харків|Харкові]]. Член редакційної колегії та співробітник часопису «Науково-технічний вісник» ([[Харків]], 1926—28).

У 1937 страчений за рішенням «трійки». в Алма-Аті.

* «Die wirtschaftliche Selbststandigkeit der Ukraine in Zahlen» («Ukrainischer Pressedienst». Berlin, 1921).

* Мазуренко С. Еще по поводу съезда саратовских крестьян 18-го декабря 1905 г. «Былое» (Париж), 1908, №  8;

* Винар Б. Матеріали до історії економічних дослідів на еміграції (1919—19641919–1964). Мюнхен, 1965;

* Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914—19201914–1920). Мюнхен, 1969; К., 2007;

* Пиріг Р. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924—19341924–1934). К., 1993;

* Звєрьков Ю. З роду Мазуренків: стежки Василя Мазуренка. В кн.: Перша заочна конференція з питань генеалогії і біографіки, присвячена 160-річчю з дня народження О. М.  Лазаревського: Тези повідомлень. Вінниця, 1994;

* Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931—19341931–1934). К., 1999