Пісоцький Анатолій Андрійович: відмінності між версіями

'''Пісо́цький Анато́лій Андрі́йович''' (псевдонім — [[Річицький Андрій|Андрій Річи́цький]]) ([[1893]] - –[[1934]]) — український [[політичний діяч]] і літературознавець, [[Комунізм|комуніст]].

Народився у [[1893]]  р. у сім’їсім'ї заможного селянина. Навчався у Петровській сільськогосподарській академії (згодом  — Тимірязєвська) у Москві, але не закінчив останнього, 4-го курсу. У перші дні Лютневої революції 1917  р. у Петрограді вступив до місцевої організації УСДРП. У липні того ж року як делегат приїхав до Києва на І Всеукраїнський робітничий з’їздз'їзд, під час якого був обраний до Всеукраїнської ради робітничих депутатів і кооптований до складу [[УЦР|Української Центральної Ради]]. Входив до Малої Ради від фракції [[УСДРП]]. Був членом української делегації на З’їздіЗ'їзді поневолених народів Росії у [[Київ|Києві]], секретарем президії з’їздуз'їзду. На IV з’їздіз'їзді [[УСДРП]] ([[30 вересня]]  — [[5 жовтня]] [[1917]]  р.) обраний до ЦК партії.

[[25 жовтня]] [[1917]]  р. під час закритого засідання Малої Ради разом із київськими революційними організаціями обраний до складу [[Крайовий комітет з охорони революції в Україні|Крайового комітету охорони революції в Україні]]. Як представник УСДРП [[16 листопада]] [[1917]]  р. увійшов до складу комісії законодавчих внесень [[УЦР|Української Центральної Ради]]. Репрезентував українську соціал-демократію на З’їздіЗ'їзді рад робітничих, селянських і солдатських депутатів України ([[4|4 грудня]]–-[[6 грудня]] [[1917]]  р.) та був обраний до складу президії цього зібрання.

Від січня [[1919]]  р.  — один з ідеологів «[[Незалежні українські соціал-демократи|незалежників]]» та організаторів [[Українська Комуністична Партія|Української Комуністичної Партії («укапістів»)]]. В 1920-1925 1920–1925 рр. УКП діяла незалежно як від українських есдеків, так і російських комуністів. Співавтор (разом з Михайлом Ткаченком) проґрами УКП і співредактор центрального органу партії «Червоний Прапор». Викривав КП(б)У як російську окупаційну партію в Україні. Після ліквідації УКП 1925 року став членом КП(б)У, в якій був однодумцем [[Скрипник Микола Олексійович|Миколи Скрипника]] і, головно, інтерпретатором його теорії й політики українізації; разом з ним був противником «[[Шумський Олександр Якович|шумськізму]]» і гостро критикував [[Волобуєв Михайло Симонович|Михайла Волобуєва]], [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], [[Хвильовий Микола|Миколу Хвильового]]. Тоді ж Пісоцький став викладачем [[Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських інститутів|ВУАМЛІН]] й науковим співробітником [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту літератури ім. Т. Шевченка]]. Спільно з В.Щербаненком редагував перший український переклад 1-го тому [[Карл Маркс|Марксового]] «Капіталу» (вийшов 1927 року).

Засуджений до страти Судовою трійкою при Колегії [[Народний комісаріат внутрішніх справ|ГПУ]] [[УСРР]] від [[24 лютого]] [[1934]]&nbsp;р. Страчений о 21-й годині [[25 квітня]] [[1934]]&nbsp;р в с. Баштанка Миколаївської області. Реабілітований [[24 січня]] [[1990]]&nbsp;р. Прокуратурою УРСР<ref>ДА СБУ, спр. 69251—ФП, т.8, арк.79.</ref>.

* «Наш спір», 1921 (збірка статей з «Червоного прапору» 1920 &nbsp;р.)

== Посилання ==

* [http://vpered.wordpress.com/2010/09/06/richytsky-democracy-to-communism/ Андрій Річицький. Од демократії до комунізму (1919-19201919–1920)]

== Література ==