Долгої: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 31:
Перший відомий предок родини Долгаї — Сенеслау І de Dolha ({{lang-hu|Hosszúmezey I Szaniszló}}), волоський воєвода, який близько [[1330]] року разом зі своїми братами Білкей Карачоні ({{lang-hu|Bilkey Karácsony}}), Ілошваї Максим ({{lang-hu|Ilosvay Maxem}}) та Комлоші Мігай ({{lang-hu|Komlósy Torpa Mihály}}) на основі волоського права переселились на Закарпаття. Після смерті Сенеслау троє синів — Янош, Шандор та Іштван — переїхали до села Довге. З цього моменту поселення стає резиденцією братів, так званим «possesiones capitalis», від якого рід магнатів виводить своє ім'я та предикт — de Dolha.
Сини Яноша Долгаї належали до вищої аристократії Угорщини та носили поважні титули «de Liber-Baroni» ([[барон]]), «Vicecomite» ([[віконт]]) та «Castelan de Hust» ([[каштелян]] Хуста).
Вже в середині XV століття Долгаї володіли поселеннями в комітаті [[Береґ]] — [[Довге_(Іршавський_район)|Довге]], [[Приборжавське|Заднє]], Бронька-Суха, [[Кушниця]], [[Лисичово]], [[Керецькі]], [[Березники]], Боржава, [[Горбок|Шаркадь]], Макарія, Négyforrás, Románpataka, а також поселеннями [[Розавля]], [[Стримтура_(Марамуреш)|Сурдок]], [[Шієу_(комуна,_Марамуреш)|Шієу]], [[Петрова_(Румунія)|Петрова]], [[Леордіна]], [[Рускова_(комуна)|Рускова]] — в комітаті [[Марамарош]].
Рядок 41:
З часом, особливо починаючи з другої половини XIV століття, представники роду Долгаї іменуються «нобіле» ({{lang-lat|nobili}})<ref>Поп Иоан-Аурел. Марамуреш в ХIV в.: этническое и конфессиональное взаимодействие. Перевод с румынского Н. Г. Голант. / Петербургские славянские и балканские исследования. 2010. № 1 (7). Январь — Июнь. с.18-30</ref>, тобто адаптуються до порядків Угорського королівства, де була тенденція вважати, що тільки нобілі можуть бути справіжніми, визнаними землевласниками. Положення нобілів передбачало декілька характеристик, таких, як знатне походження, визнане оточуючими, володіння землею, вправи у майстерності поводження зі зброєю і т. д. В середині XIV століття для того, щоб вважатися нобіле потрібно було ще отримати письмовий документ від короля, який підтвердив би володіння, і перейти в католицьку віру. Долгаї, як вихідці з православної Валахії, були християнами східного обряду, алерід змушений була прийняти католицизм по вищезгаданим причинам. Королівська грамота стала аргументом і обов'язковою умовою приналежності до знаті та володіння землею. Долгаї вимушені були піти на службу королівськії владі і таким чином отримали документи на свої володіння, які належали ще їх предкам.
В другій половині XIV століття королеви [[Єлизавета_Боснійська|Ержибет]] та [[Марія_Угорська|Марія]] в своїх частих поїздках до Польщі та під час їх перебування в [[Паланок|Мукачівському замку]] контактують з воєводами Долгаї та беруть їх під особливий захист через стратегічне військове значення пограничної зони володінь<ref>Filipașcu Alexandru. Istoria Maramureșului. București, 1940. pp. 42-46, 64-70</ref>.
== Відомі представники ==
| |||