Відмінності між версіями «Долгаї»

722 байти додано ,  7 років тому
нема опису редагування
| Титул = Барони
| Території =
| Родоначальник = Seneslau III de Dolha
| Близькі роди = [[Ілошваї]], Білкеї, Комлоші, Липчеї
| Гілки роду = [[Петроваї]]
| Період = 1330—1708
| Місце походження = село [[Довге_(Іршавський_район)|Довге]]
| Підданство = [[Файл:Marmatian_coat_of_arms.png|22px]] [[:ro:Voievodatul_Maramureșului|Воєводство Марамуреш]]<br />
| Підданство =
[[Файл:Coat_of_Arms_of_Hungary.svg|22px]] [[Угорське королівство]]<br />
| Маєтки = [[Довге_(Іршавський_район)|Довге]]
| Замки / палаци = [[Довжанський замок]]
}}
 
'''Долѓаї''', '''Довга́ї''' ({{lang-hu|'''Dolh́ai, Dolh́ay'''}}, {{lang-lat|'''d́e D́olha'''}} ) — угорський дворянський рід волоського походження. Долгаї входили в число найбільш знатних і багатих феодальних сімей Марамарошу, тримаючи в підпорядкуванні більшість поселень Боржавської долини.
 
== Історія роду ==
 
Долгаї входили в число найбільш знатних і багатих феодальних сімей Марамарошу, тримаючи в підпорядкуванні більшість поселень Боржавської долини.
 
Перший відомий предок родини Долгаї — Сенеслау І de Dolha ({{lang-hu|Hosszúmezey I Szaniszló}}), волоський воєвода, який близько [[1330]] року разом зі своїми братами Білкей Карачоні ({{lang-hu|Bilkey Karácsony}}), Ілошваї Максим ({{lang-hu|Ilosvay Maxem}}) та Комлоші Мігай ({{lang-hu|Komlósy Torpa Mihály}}) на основі волоського права переселились на Закарпаття. Після смерті Сенеслау троє синів — Янош, Шандор та Іштван — переїхали до села Довге. З цього моменту поселення стає резиденцією братів, так званим «possesiones capitalis», від якого рід магнатів виводить своє ім'я та предикт — de Dolha.
 
 
З часом, особливо починаючи з другої половини XIV століття, представники роду Долгаї іменуються «нобіле» ({{lang-lat|nobili}})<ref>Поп Иоан-Аурел. Марамуреш в ХIV в.: этническое и конфессиональное взаимодействие. Перевод с румынского Н. Г. Голант. / Петербургские славянские и балканские исследования. 2010. № 1 (7). Январь — Июнь. с.18-30</ref>, тобто адаптуються до порядків Угорського королівства, де була тенденція вважати, що тільки нобілі можуть бути справіжніми, визнаними землевласниками. Положення нобілів передбачало декілька характеристик, таких, як знатне походження, визнане оточуючими, володіння землею, вправи у майстерності поводження зі зброєю і т. д. В середині XIV століття для того, щоб вважатися нобіле потрібно було ще отримати письмовий документ від короля, який підтвердив би володіння, і перейти в католицьку віру. Долгаї, як вихідці з православної Валахії, були християнами східного обряду, алерід змушений була прийняти католицизм по вищезгаданим причинам. Королівська грамота стала аргументом і обов'язковою умовою приналежності до знаті та володіння землею. Долгаї вимушені були піти на службу королівськії владі і таким чином отримали документи на свої володіння, які належали ще їх предкам.
 
 
 
 
'''[[Дьєрдь Долгаї]]''' (1652—†1708) — останній представник роду Долгаї, власник величезних володінь в долинах річок [[Боржава_(річка)|Боржава]], Іза та [[Вішеу_(річка)|Вішеу]], площа яких складала близько 400.000 акрів.<ref name="F">Filipașcu Alexandru. Înstrăinarea unor familii şi averi Maramureşene prin încuscrirea cu străinii. // Transilvania, an. LXXIII, nr. 10. Sibiu, 1942. p.744-747</ref> Був призначений [[Ференц ІІ Ракоці|Ференцом ІІ Ракоці]] [[ішпан]]ом комітату [[Марамарош]] та каштеляном [[Хустський замок|Хустського замку]]<ref name="F"/>. Обіймав цю посаду протягом [[1703]]—[[1705]] років. [[Дьєрдь Долгаї]] був прихильником «короля куруців» — [[Імре Текелі]], з яким мав родинні зв’язки по материнській лінії Бетлен—Редей. Єдина дочка Дьєрдя померла у ранньому віці. Сам [[Дьєрдь Долгаї]] помер у [[1708]] році<ref name="F"/>. Похований в крипті [[Хустська_Реформатська_церква|Єлизаветинського костелу]] м. Хуст<ref>Petrovay György. A Dolhay család eredete, leszármazása és története (1366-1708) // Turul, (XI). Budapest, 1893</ref>.
 
== Див. також ==