Мостове (Мостівська сільська громада): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення: третій рядок п'ятого абзацу: "(за назвою місця - "Ляхова Могила")"; правопис: "Ляхове" |
м стильові правлення, доповнення, правопис |
||
Рядок 53:
з'являється новий власник – російський дворянин угорського походження поручик Яків Павлович Ерделі, родове гніздо якого знаходилося в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії. Відповідно до заповіту Я.П. Ерделі, с. Мостове переходить у спадкове володіння його сина відставного підполковника артилерії Володимира Яковича, який вступив у успадкування після смерті батька в 1821 році. Із цього моменту Мостове набуває статусу родового маєтку Ерделі.
Практично вся суспільно-торговельна інфраструктура Мостового була створена під час діяльності цього поміщика (нею користуються й сьогодні). У селі була добре організована магазинна й базарна торгівля, процвітали ремесла й промисли, діяла православна церква та єврейська синагога, було почате будівництво гостинного двору. Розвиток села досяг такого рівня, що дозволив В.Я.Ерделі звернутися в жовтні 1826 року до Херсонського губернського правління із клопотанням про надання селу Мостове статусу містечка. Клопотання було задоволене, і такий статус був наданий у 1827 році, однак, із причини бюрократичних зволікань і чиновницької безвідповідальності, процедура затяглася на 23 роки й була юридично завершена лише в 1850 році.
У цей проміжок часу змінилося територіально-адміністративне підпорядкування Мостового. У зв'язку з ліквідацією Ольвіопольського повіту в 1828 році частина його території разом із містечком Мостове відійшли до Тираспольського повіту. У 1834 році із частини Тираспольського повіту був утворений новий повіт – Ананьївський, куди в новому статусі волосного містечка ввійшло Мостове. Цей його статус зберігався аж до територіально-адміністративних реформ радянських часів.
Рядок 68:
першу родову садибу із землею й службово-господарськими будівлями подарував у 1882 році для потреб Мостівської земської лікарні, якою жителі сіл Мостівської сільради користуються й сьогодні.
Прийнято вважати, що в цьому ж 1882 році Микола Володимирович заклав великий садибний парк, що от уже 130 років є прикрасою села, а останнім часом – і об'єктом зеленого туризму. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 р. №105 йому був наданий статус « Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва». Парк є також об'єктом державного заповідного фонду України. Наказом Міністерства освіти й науки, молоді та спорту України №1243 від 31.10.2011 р. він рекомендований школам як об'єкт для проведення учнівських природничих екскурсій у Миколаївській області.
У період 1880-1881 рр. було завершене будівництво нової садиби з великим трирівневим палацом. Після жовтневого перевороту 1917 року він використовувався для різних потреб місцевої влади, а з 1952 року є головним корпусом Мостівської загальноосвітньої середньої школи.
Рядок 80:
У 1920 році із частини Херсонської була заснована Одеська губернія, у зв'язку з чим Мостівська волость була підпорядкована Вознесенському повіту Одеської губернії.
У 1923 році в Одеській губернії був створений
У 1935 році в Одеській області було створено 20 нових районів , у т.ч. Мостівський із центром у с.Мостове.
Рядок 86:
У 1954 році Мостівський район був переданий до складу Миколаївської області. Статус райцентру сприяв деякому розвитку села, але в результаті чергової територіально-адміністративної реорганізації Мостівський район був ліквідований, а саме Мостове ненадовго ввійшло до Веселинівського району. На початку 60-х років минулого століття село було перепідпорядковане Доманівському району, у складі якого перебуває й сьогодні.
[[Джерело|Джерело: В.Калиновський, В.Чабанов. Навіяне Мостовим. - Миколаїв, 2010.]]
{{Доманівський район}}
| |||