|
}}
'''Епікур''' ([[Грецька мова|грецькою]]: ''Επίκουρος'') ([[341 до н. е.]], [[Самос]] — [[270 до н. е.]], [[Афіни]]) — давньогрецький [[філософ]]-матеріаліст. До нас дійшли лише фрагменти праць філософа. Філософський напрямок [[епікуреїзм]] досить широко впливав на свідомість мислителів наступних етапів еллінської епохи, зокрема [[Стародавній Рим|Риму]].
== '''Основні відомості про життя Епікура''' ==
Епікур - давньогрецький філософ-мораліст епохи еллінізму, за походженням афінянин. Засновник оригінальної філософської школи «Сад Епікура». На воротах цієї школи був поміщений напис: «Мандрівник, тобі буде тут добре: тут задоволення - вище благо».
== Біографія ==
Діоген Лаерцій повідомляє про Епікура, що він народився на острові Самос (342 - 341 р. до н. е.. )Його батько був військовим поселенцем. Деякий час Епікур жив в [[афіни|Афінах]], [[колофон|Колофоні]], в різних містах Малої Азії, заробляючи на життя учительським працею. З чотирнадцяти років Епікур захопився філософією,слухав [[Ксенократ|Ксенократа]], йому були відомі ідеї [[Демокріт|Демокріта]], [[Платон|Платона]].
ВикористовуючиВ 306 році до н. е. заснував філософську («епікурейську») школу в [[Афіни|Афінах]], використовуючи головні положення філософії [[Демокрит]]а (вчителем Епікура був послідовник Демокрита [[Навсіфан]]). Водночас Епікур створив зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що у Демокрита рух атомів здійснюється у порожнечі винятково за законом падіння тіл під власною вагою, у Епікура — поряд з дією закону падіння з'являється ще один чинник — атом виявляє властивість «самочинного відхилення» від «лінії необхідності». ▼У Тридцятип'ятирічному віці він купує в Афінах будинок з садом і влаштовує школу, яку стали називати «Сад Епікура»( 306-271 рр..). Про особисте життя Епікура нічого не відомо, крім того, що він помер у 270 - 271 році, на сімдесятому році життя. Відомо, що перед смертю він звелів покласти себе у ванну з теплою водою - болі від кам'яної хвороби не відпускали його ні на мить. Там він і помер, що дало підставу його супротивникам звинуватити його у самогубстві.
== '''Вчення Епікура''' ==
▲Використовуючи головні положення філософії [[Демокрит]]а (вчителем Епікура був послідовник Демокрита [[Навсіфан]]). Водночас Епікур створив зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що у Демокрита рух атомів здійснюється у порожнечі винятково за законом падіння тіл під власною вагою, у Епікура — поряд з дією закону падіння з'являється ще один чинник — атом виявляє властивість «самочинного відхилення» від «лінії необхідності».
Ідея Епікура про самочинне відхилення атомів є специфічним відображенням факту з'явлення у людей нових якостей — індивідуальної свободи, певного мінімуму соціальної автономії особи. Людина — цей «соціальний атом» — набуває в собі (а не в космічному світопорядку, котрий розчиняє індивіда, його неповторність) автономного, самодостатнього ґрунту свого волевиявлення. В цілому, головна увага Демокрита звернена на закони існування об'єктів (людина теж лише об'єкт), у Епікура — до суб'єкта. Епікура хвилювало не саме по собі вчення про Космос як сукупність атомів, а проблема можливості відхилень, випадків, суб'єктивного водіння.
Епікур створив життєствердну етику, яка за своїм спрямуванням оптимістична й утилітарна. Згідно з нею, моральне життя потребує дотримання міри в усьому. Ідеал — у задоволенні природних, а не надуманих бажань. Справедливість у тому, щоб не шкодити іншому і не зазнавати шкоди від іншого. В основі взаємозв'язків людей лежить особиста вигода, що розповсюджується і на безкорисливу дружбу. Мудрість (філософія) не тільки дає знання, а й духовну насолоду. Мудрець — не безтурботний пустельник, що відійшов від життя, а знавець життя, який піднявся над буденністю, здатний виявляти свою волю.
== Див. також ==
== '''Твори Епікура''' ==
Написав близько 300 творів. Збереглися лише три листи, в яких стисло викладені основні положення його вчення, і ряд фрагментів: «Епікур вітає Піфокла» (лист); «Епікур вітає Менекея» (лист); «Великий огляд» (призначений для початківців); «Малий огляд» , або «Лист до Геродота» (для більш підготовлених послідовників); «Головні думки» (40 афоризмів); «Про природу »...
== '''Державно-правові ідеї Епікура'''==
Головна мета державної влади і основа людського спілкування полягає, за Епікуром, у забезпеченні взаємної безпеки людей, подоланні їхнього взаємного страху. З цим розумінням сенсу і призначення політичного спілкування пов'язане й епікурівське трактування держави і закону, як результату договору людей між собою про їхню загальну користь. '''Справедливість''' Епікур розуміє, як явище суспільно-договірне і говорить, що справедливість сама по собі не є щось, але в домовленостях людей один з одним завжди є певний договір про те, щоб не шкодити і не мати шкоди.
В концепції Епікура [[справедливість]] у її співвідношенні з законом являє собою природне право зі змінним, залежно від часу, місця і обставин, змістом, яким є загальна користь людського спілкування. У цій конструкції співвідношення природного права і закону рушійною основою і, разом з тим, джерелом "природних уявлень про справедливість" є мінливі практичні "потреби взаємного спілкування людей".
Для Епікура характерне трактування закону, як засобу захисту "мудрих" (тобто людей етично досконалих) від "натовпу", як публічної гарантії етичної свободи і автономії індивіда. Епікур підкреслював,що закони видані заради мудрих — не для того, щоб вони не робили зла, а для того, щоб їм не робили зла.
Притаманні етиці Епікура мотиви аполітичності не означають, звичайно, його повної політичної індиферентності. Його концепція договірного походження справедливості, держави і законів за своїм соціально-політичним змістом об'єктивно носила демократичний характер, оскільки жоден з учасників договору не мав жодних привілеїв перед іншим. Проте, як переконаний індивідуаліст, Епікур був противником крайньої демократії, різко протиставляючи "мудру" людину "натовпу", дистанціювався від нього самого і від його ідеалів.
Епікур, — ніколи не прагнув подобатися натовпу. Що їм подобалося, тому він не навчався, а він знав ,то те було далеке від їхніх почуттів. Умовно кажучи, епікурівській етиці відповідає така форма поміркованої демократії, при якій панування законів поєднується з максимально можливим ступенем свободи і автономії індивідів.
[[Право]], на його думку, — це утвердження справедливості.
Але справедливість Епікур розглядав як мінливу категорію:
для кожного часу й місця — своя справедливість. З ураху-
ванням цього діяльність владних структур держави, людей,
а також самі закони мають відповідати природним законам,
характерним для конкретного місця й часу.
В суспільстві не існує ніяких інших чеснот і цінностей окрім прагнення комфорту і щастя. Ніколи не існувало абсолютної справедливості, а лише угода між людьми щодо обмеження і уникнення дій, які спричинюють страждання, створюють незручності у житті. Як наслідок відповідної угоди виникли держава і закон, які покликані врегулювати стосунки між людьми з метою задоволення спільної потреби комфортного, щасливого існування. За відсутності угоди не існує й справедливості.
Закон і управління створюються заради спільної безпеки і є ефективними лише тому, що покарання законом ставить перепону на шляху до несправедливості. Отже, на думку Епікура, закон є формою утвердження справедливості в суспільстві.
* [[5954 Епікур]] - астероїд, названий на честь філософа.
*Gottlieb, Anthony. ''The Dream of Reason: A History of Western Philosophy from the Greeks to the Renaissance''. London: Penguin, 2001. ISBN 0-14-025274-6
*Inwood, Brad, tr. ''The Epicurus Reader'', Hackett Publishing Co, March 1994.
*Демиденко Г.Г.Курс "Історія вчень про державу і право" Курс лекцій прочитаних в Національній юридичній академії ім
Ярослава Мудрого. Харків"Факт"2001-45с.
*Шульженко Ф.П."Історія політичних і правових вчень" К.:Юрінком інтер 1999 с.40-41.
{{Стародавня Греція в темах|state=expanded}}
| 