Мавританія (корабель, 1906): відмінності між версіями

!colspan="3" align="center" bgcolor="#7B68EE"|'''<span style='color: white'>«Мавританія»</span>'''<br />''<span style='color: white'>RMS Mauretania</span>''

|colspan="2"|'''Загалом''': 2165<br />''Перший клас'': 563<br />''Другий клас'': 464<br />''Третій клас'': 1138

«Мавританія» була спорідненим судном з [[Лузітанія (корабель)|Лузітанією]]&nbsp;— обидва кораблі належали провідній компанії [[Кунард Лайн]]. Мавританія була побудована компанією Свон, Хантер & Віґам Річардсон і була спущена на воду [[20 вересня]], [[1906]]&nbsp;р. У той час вона була найбільшим і найшвидшим судном у світі. Особливо цікавим було використання парової [[турбіна|турбіни]] -&nbsp;— справжнього революційного нововведення в конструкції океанських [[лайнер|лайнерів]]ів. Мавританія користувалася неабиякою популярністю серед пасажирів через свою розкіш, швидкість та рівень безпеки.

У [[1897]]році німецький [[лайнер]] «[[Кайзер Вільгельм дер Гроссе]]» став найбільшим і найшвидшим судном у світі. Зі швидкістю у 22 вузли (41 км/год) він відібрав «Блакитну Стрічку Атлантики» у лайнерів [[Кунард Лайн]] «Кампанії» і «Луканії». Пізніше «Стрічку» перехопив ще один німецький лайнер «Дойчланд». У той же час американський фінансист Дж. П. Морган зі своєю компанією «IMM» намагався монополізувати трансатлантичні шляхи і вже придбав британську компанію [[Уайт Стар Лайн]]. Щоб відновити престиж океанських подорожей не тільки з компанією «Кунард Лайн», але і з Великобританією взагалі, у [[1903]] році [[Кунард Лайн]] і Британський уряд уклали угоду на побудову двох суперлайнерів: «[[Лузітанія (корабель)|Лузітанії]]» і «Мавританії», з гарантованою швидкістю не менше 24 [[Вузол (одиниця швидкості)|вузлів]]. Британський уряд дав позику в розмірі 2 600 000 [[Фунт стерлінгів|фунтів стерлінгів]] для будівництва двох великих суден з умовою, що судна могли бути перетворені в Збройні Допоміжні Крейсери в разі війни.

«Мавританія» була розроблена морським архітектором компанії [[Кунард Лайн]] Леонардом Пескеттом. Оригінальний проект «Лузітанії» і «Мавританії» Пескетта у [[1903]] році передбачав створення двох тритрубних лайнерів. У [[1904]] році в [[Кунард Лайн]] вирішили змінити силову установку і додали додаткові котли, для виведення диму з яких Пескетт поставив четверту трубу.

У [[1906]]-му «Мавританія» була спущена на воду герцогинею Роксборо. На момент її спуску, вона була найбільшим об'єктом, що рухається, трохи більша у валовому тоннажі, ніж її сестра «[[Лузітанія (корабель)|Лузітанія]]». Основною візуальною відмінністю між «Мавританією» і «Лузітанією» було те, що Мавританія була на 5 [[Фут|футів]] довша і мала інші повітрозабірники. «Мавританія» також мала два додаткові ряди лопатей на передніх [[турбіна]]х, що робило її трохи швидшою, ніж «Лузітанія».

При спуску на воду «Мавританію» супроводжувало ще одне судно, без якого створення «Мавританії» було б неможливим, -&nbsp;— «Турбінія», перше у світі судно, що приводиться в рух паровою турбіною.

[[ЗображенняФайл: Mauretaniastabbs.jpg | thumb | left | «Мавританія» на випробуваннях.]]

«Мавританія» була зразком судна едвардіанської епохи, в її громадських кімнатах було використано 28 порід дерева, а також мармур, гобелени. Дерев'яні панелі, якими було обшито її громадські зали першого класу, були вирізані майстрами з [[Палестина|Палестини]]. Багаторівневий ресторан першого класу був прикрашений у стилі Франсуа Першого і увінчаний великим куполом. Також були встановлені ліфти, рідкість для лайнерів, їх обвивали головні сходи судна «Мавританії». Так само була ще одна новинка -&nbsp;— «Verandah Café» на шлюпковій [[Палуба|палубі]], де пасажирам подавалися напої.

«Мавританія» відчалила з [[Ліверпуль|Ліверпуля]] у свою першу подорож у суботу, [[16 листопада]] [[1907]] року під командуванням її першого капітана Джона Прітчарда, і через місяць роздобула «Блакитну Стрічку Атлантики» перетинаючи океан з заходу на схід з середньою швидкістю 23,69 вузла (43,87 км/год). У вересні [[1909]] року, «Мавританія» захопила «Блакитну Стрічку Атлантики» під час перетину океану на захід на 20 років.

<br/>У грудні [[1910]] року «Мавританія» отримала пошкодження на річці [[Мерсі (річка)|Мерсі]], через що був скасований її спеціальний швидкий різдвяний рейс у [[Нью-Йорк]]. Ця подорож замість «Мавританії» зробила «[[Лузітанія (корабель)|Лузітанія]]» під командуванням капітана Джеймса Чарльза, який тільки повернувся з Нью-Йорка.

<br/>У [[1912]] році король [[Георг V|Георг]] і королева Мері були на екскурсії по «Мавританії» -&nbsp;— найшвидшому комерційному судні Великобританії. Це лише підвищило репутацію судна.

[[ЗображенняФайл: Mauretania in Dazzle Paint.jpg | thumb | left | «Мавританія» у камуфляжі часів Першої світової війни]]

Невдовзі після того, як [[Великобританія]] оголосила війну [[Німеччина|Німеччині]] ([[4 серпня]] [[1914]]), «Мавританія» і «[[Аквітанія (лайнер)|Аквітанія]]» були реквізовані Британським урядом для використання їх як збройних комерційних крейсерів, але великі розміри і надмірне споживання палива робили їх непридатними для цього. Суднам продовжили їх цивільну службу [[11 серпня]]. Пізніше, через нестачу пасажирів, що перетинають Атлантику, «Мавританія» була поставлена на прикол у Ліверпулі до травня [[1915]], коли «Лузітанія» була потоплена німецьким підводним човном.

«Мавританія» повинна була стати на місце «Лузітанії», але була реквізована Британським урядом, щоб слугувати військовим транспортом для перевезення Британських військ упродовж кампанії Галліполі. Вона була недосяжна для німецьких підводних човнів завдяки своїй високій швидкості і рівню знань її команди. Як військовий транспорт, Мавританія була пофарбована в засліплюючий камуфляж, який при наведенні на ціль плутав ворогів.

Коли об'єднані сили Британської імперії і Франції почала втрачати військових, «Мавританія» була переобладнана на корабель-шпиталь, разом з «Аквітанією» і суперником з [[Уайт Стар Лайн]] «[[Британнік (судно)| Британніком]]», для перевезення поранених до [[25 січня]] [[1916]]. Сім місяців опісля «Мавританія» знову стала військовим судном, перевозячи Канадські війська з [[Галіфакс]]а в Ліверпуль. Її військова служба ще не закінчилася, коли [[США|Сполучені Штати]] оголосили війну Німеччині у [[1917]], і вона стала перевозити тисячі американських солдат до кінця війни. Осліплююча фарба не використовувалась, коли «Мавританія» служила як судно-шпиталь, -&nbsp;— на медичній службі судно було пофарбоване у білий колір з великими медичними перехресними емблемами.

«Мавританія» повернулася на цивільну службу [[21 вересня]] [[1919]] року. У [[1921]] році, після пожежі на палубі Е, [[Кунард Лайн]] вирішили провести ретельний огляд і зняли її з лінії. Вона повернулася на верф, де її вугільні котли було замінено нафтовими. Лайнер повернувся на трансатлантичну лінію в березні [[1922]] року. Однак стало зрозуміло, що судну-рекордсмену все важче підтримувати високу швидкість. Було очевидно, що її колись революційні турбіни потребували ретельного ремонту. У [[1923]] році було розпочато ремонт у [[Саутгемптон]]і, що включав демонтаж турбін «Мавританії». Коли половина роботи була зроблена, робочі верфі застрайкували, і робота була зупинена, судно відбуксирували в [[Шербур]], де робота була завершена на інший верфі. У травні [[1924]] року судно повернулося на трансатлантичну лінію. Інтер'єри «Мавританії» модернізували у [[1928]] році.

У [[1929]]-му швидкісний рекорд «Мавританії» був побитий німецьким лайнером «[[Бремен (лайнер)|Бремен]]», що встановив швидкість 28 вузлів (52 км/год). [[27 серпня]] [[Кунард Лайн]] дозволили «океанічному хортові» спробувати відбити рекорд у нового німецького лайнера. Її двигуни були модифіковані і виробляли більшу потужність, швидкість зросла, одначе цього було недостатньо. «Бремен» був лайнером нового покоління: значно потужнішим і технологічно кращим, ніж старіючі «кунардери». Попри те, що «Мавританія» не могла випередити свого німецького конкурента, судно било власні швидкісні рекорди, як на схід, так і на захід.

У [[1929]] році «Мавританія» зіткнулася з поромом у Рифа Роббінса, на щастя, ніхто не загинув і не був поранений, а збиток швидко був виправлений.

<br/>У [[1930]] році, під впливом [[Велика депресія|Великої Депресії]] і нових конкурентів на трансатлантичній лінії, «Мавританія» стала круїзним лайнером.

[[Файл: Olympic and Mauretania.jpg | thumb | left | «Мавританія» і «[[ Олімпік (судно)|Олімпік]]» в очікуванні своєї долі.]]

«[[Кунард Лайн]]» зняли «Мавританію» з лінії, після останнього перетину Атлантики на схід з [[Нью-Йорк]]а в [[Саутгемптон]] у вересні [[1934]] року. Останній рейс був здійснений з середньою швидкістю 24 вузли (її оригінальною договірної швидкістю), і «Мавританія» була поставлена на прикол у Саутгемптоні, очікуючи свою долю поряд із колишнім флагманом [[White Star Line|Уайт Стар Лайн]] «[[Олімпік (судно)|Олімпіком]]». Таким чином завершилась двадцяти-восьми річна служба цього корабля у «Кунард Лайн».