Роберт Сауті: відмінності між версіями

 

== Конфлікт із Байроном ==

У 1820 році поет-лауреат пише на смерть короля [[Георг|Георга ІІІ]] поему '''«Видіння суду»''', яка, скоріше за все, була б забута без руйнівної однойменної сатири лорда [[Байрон]]а. Сутечка Байрона та Сауті на той час тривала вже кілька років, то стихала, то спалахувала з новою силою. У передмові до поеми Сауті виступив із різкою критикою ''«сатанинської школи»'' - поетів ''«з хворим серцем і розпещеною уявою»'', які ''«повстали проти найсвятіших законів людської спільноти, і… докладають усіх зусиль, щоб зробити інших такими ж , як вони самі, заражуючи їх аморальним вірусом, що роз’їдає душу»''. І хоч не було названо жодних імен, усі зрозуміли, про кого йшлося. [[Байрон]] відповів своєму опоненту в третій пісні «Дон Жуана» (що була опублікована 8 серпня 1821 року), де висміяв Сауті як поета:{{цитата|

<br>''За деньги, а порой за угощенье''

<br>''«Видения» кропать не перестанет:''

<br>''Беда, беда, коль бес ханжою станет!''}}

 

Створений [[Байрон]]ом [[портрет]] лауреата є загальним уявленням про Сауті, яке дійшло до наших днів. За життя [[Байрон]]а цей твір був останнім у їхній суперечці, оскільки все, що казав би Сауті для спростування, розцінювалося б як вимушене і не зовсім вдале самовиправдання. '''«Видіння суду»''' [[Байрон]]а ознаменувало кінець поетичної кар’єри Сауті. Незначний продаж його творів та відсутність відгуків з боку критиків зменшили інтерес до його поезії серед сучасників, що згасав і без того. Однак на той час Сауті вже повністю присвятив себе прозі та есеїстиці.