Роберт Сауті: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 68:
Прикметними є ставлення [[Вордсворт]]а і Колріджа до Сауті у ранній період його творчості. Коли у [[1797]] р. були опубліковані перші вірші Сауті, [[Колрідж]] зауважив виразну тенденцію поета до гострого захопливого сюжету заради сюжету. Вордсворт оцінив мальовничі деталі поеми '''«Медок»''' («Madoc», 1805), але критикував автора за цілковите незнання людської природи і людського серця.
Поеми Сауті, написані під час наполеонівських війн — '''«Медок»''', '''«Талаба-руйнівник»''' («Thalaba the Destroyer»), '''"Прокляття Кехами"''' («The Curse of Kehama»), '''«Родерік, останній гот»''' («Roderick, the Last of the Goths»), — об'єднані спільністю східної проблематики і схожістю у [[характер]]і головних героїв, котрі надихнуті вірою, що скеровує їх на шлях істини чи допомагає перемогти ворогів. Таким є арабський вояк-лицар Талаба, прибічник справедливості, котрий виступає проти злих чарівників, які символізують світове зло; такий кельтський князь Медок, котрий вирушає у [[Мексика|Мексику]] створювати нову державу ацтеків; таким є і Ладурлад, який перемагає Кехаму, чи Родерік, котрий спокутує свою провину перед васалами зреченням від королівської влади. Байрон назвав Сауті «продавцем балад», висміюючи антихудожність, [[ірраціоналізм]] і нісенітність фантазії у його баладах. Ставши поетом-лауреатом, Сауті змушений був писати про всі придворні урочистості, а також про важливі політичні події. '''«
У другий період творчості, що характеризується послабленням зацікавленості Сауті поезією, він створив прозові твори ('''«Життя Нельсона»''', 1813; '''«Смерть Артура»''', 1817; '''«Життя Веслі»''', 1818 та ін.), у яких помітна майстерність Сауті-прозаїка. Звернення до значних постатей, котрі суттєво вплинули на англійську історію (Нельсон, король Артур, Веслі), було спричинене не лише його становищем поета-лауреата, а й зацікавленістю Сауті історичною проблематикою.
| |||