Відмінності між версіями «Дмитрівка (Золотоніський район)»

доповнення
(доповнення)
{{Село України
| назва = Дмитрівка
| область = {{Чрк}}
| район = [[Золотоніський район|Золотоніський]]
| рада = [[Дмитрівська сільська рада (Золотоніський район)|Дмитрівська сільська рада]]
| код КОАТУУ = 7121583501
| розташування =Zoltoniskyi.gif
| mapx =90
| mapy =193
| засновано =
| населення = 1391
| територія =
| ref-територія =
| площа = 5,44
| ref-площа =
| щільність =
| поштовий індекс = 19751
| телефонний код = 4737
| висота = 85
| ref-висота =
| водойма =[[річка]] р. [[Супій (притока Дніпра)|Супій]]
| адреса = с. Дмитрівка,
| сільський голова= Іллічова Любов Микитівна
| облікова картка =[http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=26.12.2008&rf7571=37682 Село на сайті ВРУДмитрівка]
| прапор =
| герб =
| відстань р =16
| ref-відстань р =
| станція = полустанок Супій
| відстань ст = 4
}}{{Otheruses|Дмитрівка}}
'''Дми́трівка'''   [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Золотоніський район|Золотоніському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]], центр [[сільська рада|сільської ради]]. [[Населення]]  — 1391 чоловік.
 
Село розташоване на [[річка|річці]] [[Супій (притока Дніпра)|Супій]] за 16 [[км]] на [[захід]] від районного центру  — [[місто|міста]] [[Золотоноша]] та за 4  км від залізничного полустанку Супій.
 
== Історія ==
За переказами старожилів, село існувало ще за кріпаччини. Його засновником був кріпак Дмитренко Дмитро, який втік від поміщика і став жити в [[ліс]]і, на березі річки Супій, на «старому селі», що нині за 3  км на південний захід від центру села. Після скасування [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]] [[Катерина ІІ|Катериною ІІ]] в село прибуло чимало [[козак]]ів, які становили половину всього населення.
 
Наприкінці [[18 століття|XVIII]] — на початку [[XIX століття]] в Дмитрівці з'явилися поміщики — Кононович і Платковський, які, маючи родючу землю, віддавали її в [[оренда|оренду]] бідному населенню. У центрі села була [[Церква (храм)|церква]], «монополька» та [[крамниця]] [[євреї|єврея]].
У [[1870-ті|70-х]] роках XIX століття відкрито початкову школу, а в [[1912]] році — 6-й клас, до якого вступило 5 учнів.
 
За даними на [[1859]] рік у власницькому і козачому селі [[Золотоніський повіт|Золотоніського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]], мешкало 1059 осіб (460 чоловічої статі та 599&nbsp;— жіночої), налічувалось 156 дворових господарств, існувала православна церква<ref>{{ПлГ-СНМ-1862|977}}</ref>.
Наприкінці [[1917]] село увійшло до складу УНР. На початку [[1918]] років російські провокатори спровокували конфлікти на земельному ґрунті. [[1930]] комуністична влада почала примушувати селян до вступу у [[колгосп]], якому сама й дала назву - «Більшовик». Після цього вдалися до терору голодом, який спричинив масові смерті старих та дітей, а також втечу незалежних господарників на Донбас. Головою колгоспу до [[1941]] року був Ярмола Петро Трохимович, якого розстріляла німецька адміністрація за участь у незаконних акціях депортації односельців та організацію Голодомору. Взагалі за короткий термін німецька адміністрація ліквідувала диверсійні гнізда сталіністів, до яких належав і депутат маріонеткової Верховної Ради УРСР О.&nbsp;К.&nbsp;Слива.
 
Станом на [[1885]] рік у колишньому державному та власницькому селі [[Піщанська волость (Золотоніський повіт)|Піщанської волості]] мешкало 1466 осіб, налічувалось 254 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, водяний і 2 вітряних млини, базари по вівторках, 4 маслобійних заводи<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.
369 дмитрівців насильно мобілізовані до сталінських загонів і брали участь у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. 194 нагороджені бойовими [[орден (нагорода)|орденами]] і [[медаль|медалями]] із комуністичною символікою. 263 сталіністи довели до смерті. Для пропаганди сталінської перемоги у селі споруджено обеліск та [[пам'ятник]] Невідомому солдатові, який також спаплюжено голодоморною символікою. 1946 року в селі знову почався голод - комуністи грабували селян, не пускали на заробітки до інших районів України. Встановлено жорсткий комуністичний режим терору та страху.
 
{{Перепис-1897|+|1089|1131|2210}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-172}}</ref>.
На початок [[1970-ті|1970-х]] років колгосп «Більшовик» мав в користуванні 3,1 тисяч [[га]] [[сільськогосподарські угіддя|сільськогосподарських угідь]], в тому числі 2,2 га [[рілля|орної землі]]. В господарстві вирощували [[зернові культури|зернові]] і [[технічні культури]], було розвинуте [[тваринництво]]. Працювали [[електростанція]], [[млин]], лісопильня. На той час в селі діяли [[середня школа]], будинок культури на 750 місць, [[бібліотека]] з фондом 12,6 тисяч [[книга|книг]], дитячі ясла, садок, [[фельдшерсько-акушерський пункт]], відділення зв'язку, ощадна каса.
 
Наприкінці [[1917]] село увійшло до складу УНР. На початку [[1918]] років російські провокатори спровокували конфлікти на земельному ґрунті. [[1930]] комуністична влада почала примушувати селян до вступу у [[колгосп]], якому сама й дала назву -&nbsp;— «Більшовик». Після цього вдалися до терору голодом, який спричинив масові смерті старих та дітей, а також втечу незалежних господарників на Донбас. Головою колгоспу до [[1941]] року був Ярмола Петро Трохимович, якого розстріляла німецька адміністрація за участь у незаконних акціях депортації односельців та організацію Голодомору. Взагалі за короткий термін німецька адміністрація ліквідувала диверсійні гнізда сталіністів, до яких належав і депутат маріонеткової Верховної Ради УРСР О.&nbsp;К.&nbsp;Слива.
 
369 дмитрівців насильно мобілізовані до сталінських загонів і брали участь у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. 194 нагороджені бойовими [[орден (нагорода)|орденами]] і [[медаль|медалями]] із комуністичною символікою. 263 сталіністи довели до смерті. Для пропаганди сталінської перемоги у селі споруджено обеліск та [[пам'ятник]] Невідомому солдатові, який також спаплюжено голодоморною символікою. 1946 року в селі знову почався голод -&nbsp;— комуністи грабували селян, не пускали на заробітки до інших районів України. Встановлено жорсткий комуністичний режим терору та страху.
 
На початок [[1970-ті|1970-х]] років колгосп «Більшовик» мав в користуванні 3,1 тисяч [[га]] [[сільськогосподарські угіддя|сільськогосподарських угідь]], в тому числі 2,2 га [[рілля|орної землі]]. В господарстві вирощували [[зернові культури|зернові]] і [[технічні культури]], було розвинуте [[тваринництво]]. Працювали [[електростанція]], [[млин]], лісопильня. На той час в селі діяли [[середня школа]], будинок культури на 750 місць, [[бібліотека]] з фондом 12,6 тисяч [[книга|книг]], дитячі ясла, садок, [[фельдшерсько-акушерський пункт]], відділення зв'язку, ощадна каса.
 
На території села виявлено поселення доби [[неоліт]]у, 4 поселення [[Бронзова доба|доби бронзи]] та одне періоду [[Київська Русь|Київської Русі]].
 
== Персоналії ==
В селі народилися:
* [[Світличний Григорій Лаврентійович]] &nbsp;— [[Герой Радянського Союзу]]<ref>[http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4271 www.warheroes.ru]{{ref-ru}}</ref>;
* Людмила Павленко&nbsp;— член паралімпійської збірної України, майстер міжнародного класу з [[біатлон]]у і лижних гонок, чотирикратна чемпіонка світу.
 
== Джерела ==
{{Вікіпосилання
|Тема = Дмитрівка
|Проект =
}}
 
=== Посилання ===
{{reflist}}
* [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/mischerkasy2007/5/25.html Дмитрівка на '''who-is-who.com.ua''']
 
{{Золотоніський повіт}}
{{Золотоніський район}}