Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
* Справа [http://arbitr.gov.ua/docs/28_1296273.html ''ТОВ «Чемпіонер» до ТОВ «Новий Дім» та ін.'']<ref>Постанова Вищого господарського суду від 27 червня 2006&nbsp;р. Судова палата у господарських справах Верховного Суду не знайшла підстав для перегляду цієї постанови (див. ухвалу ВСУ від 31 серпня 2006 року)</ref> У цій справі предметом оскарження були однакові за змістом угоди безвідсоткової позики, які були укладені із трьома контрагентами. Від імені товариства діяв голова виконавчого органу без отримання згоди зборів учасників товариства. Суд визнав юридичну силу 2 із 3 договорів з тієї підстави, що товариство не довело, що сторони за цими договорами були обізнані про обмеження повноважень виконавчого органу товариства. Третій договір було визнано недійсним з підстав доведеності обізнаності третьої сторони із обмеженнями повноважень директора контрагента.
 
В обох справах суди спирались на презумпцію необізнаності третьої особи про існування обмежень повноважень виконавчого органу товариства, і що обов'язок з доведення обізнаності лежить на товаристві, а не третій особі. Власне, усе, що товариства повинні були зробити для доведення обізнаності&nbsp;— це надати суду витяг із реєстру щодо наявних в ньому обмежень повноважень виконавчого органу товариства. Однак в обох справах суди констатували, що товариство не довело обізнаності. Втім, із рішень суду не вбачається, чи товариство взагалі намалагось довести обізнаність, чи суд вищої інстанції констатує факт недоведеності через те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо цього. Автор цитованого коментаря до ст. 92.3 Цивільного кодексу вказувала, що обізнаність вважається доведеною, якщо у вступній частині договору зазначається, що особа, яка його укладає від імені товариства, діє на підставі статуту. Здається, що суди у наведених двох справах не розділяли цієї логіки. Але суди обійшли увагою питання про зміст інформації, яка була розкрита у реєстрі на час укладання товариствами спірних договорів. Суди зробили висновки про недоведеність обізнаності без аналізу цього питання. Отже, питання щодо засобів [[доказування]] обізнаності залишається відкритим: чи має інформація, яка розкрита у реєстрі, статус виключного доказу[[доказ]]у обізнаності або необізнаності третьої сторони? Чи існує у третій сторони окрім можливості отримати інформацію із реєстру, також обов'язок перевіряти положення статуту і внутрішніх документів контрагенту перед укладанням правочинів?
 
Інші розглянуті справи підводять до висновку, що суди, як правило, виходять із того, що такий обов'язок існує.
34 048

редагувань