Аксель Кіппер: відмінності між версіями

'''Аксель Кіппер''' ({{lang-et|Aksel Kipper}}; [[5 листопада]] [[1907]]  — [[25 вересня]] [[1984]])  — естонський радянський [[астроном]], [[академік]] [[АН Естонської РСР]] (1946), в 1946-1950 1946–1950 — віце-президент АН Естонської РСР.

У 1930 закінчив [[Тартуський університет]]. У 1929-19441929–1944 працював в [[Тартуська обсерваторія|Тартуський обсерваторії]]. З 1941-професор Тартуського університету, у 1944-1946 1944–1946 — завідувач кафедрою фізики університету. Ініціатор створення [[Інститут фізики і астрономії АН Естонської РСР|Інституту фізики і астрономії АН Естонської РСР]] (з 1973  — Інститут астрофізики і фізики атмосфери АН Естонської РСР), його перший директор (1950-19741950–1974).

Основні наукові роботи відносяться до фізики зірок і туманностей. Займався дослідженням [[цефеїда|цефеїд]], вивчав походження [[магнітне поле|магнітних полів]] [[Сонце|Сонця]] і зірок, радіаційні процеси у сонячній і [[Зоряна атмосфера|зоряних атмосферах]]. Пояснив здавалася до того надлишкової інтенсивність безперервного спектру газових туманностей за допомогою відкритого ним в 1950 механізму двофотонного випромінювання водню. Уточнив відстані і світності цефеїд. Досліджував нестаціонарні магнітогідродинамічні процеси в зірках, зміни сили тяжіння і йонізації в атмосферах цефеїд, розвинув теорію коливань в зовнішніх шарах пульсуючих зірок. Встановив, що коливання відбуваються у вигляді розповсюджуються назовні хвиль ущільнення, які переходять на певній висоті в турбулентні. Збудженням атомів цими турбулентними хвилями пояснив періодичну появу емісійних ліній в спектрі Міри Кита. Запропонував у 1962 своєрідну модифікацію ньютонівської теорії тяжіння для усунення гравітаційного парадоксу, при якій вводяться дві системи вимірювань простору і часу, названі гравітаційною та атомарною.