Александр Леблон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок) |
Lorry (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
Рядок 1:
{{Архітектор
Рядок 30:
Народився в Парижі. Мати — Жанна д'Ео, батько — другорядний художник Жан Леблон, що тогрував [[естамп]]ами у крамничці на мосту Сен-Мішель. Архітектурні навички опановував разом із родичем з боку матері, архітектором Жаном Жераром, що був на службі у Філіпа І, герцога Орлеанського, брата короля Франції.
Жак-Франсуа Блондель залишив повідомлення, що Жан-Батіст Олександр Леблон став продовжувачем традицій самого [[Андре
== Французький період ==
Працював і як [[архітектор]], і як [[садівник]]. В творчому доробку майстра - сади в Кане (Canet), неподалік Нарбонна, низку палаців - отелів в Парижі і палац архієпископа в [[Ош (Франція)|Ош]], Гасконь.
По смерті короля Франції Луї ХІV, будівництво в країні практично припиняється. Скорочення будівництва було і до цого, бо країна вела виснажливі війни на континенті та витрачала значні кошти на розбудову Версаля та його пишне утримання. По смерті короля, що був головним замовником, більшість відомих майстрів залишилась без замов і роботи. Скрутним станом багатьох митців скористався російський цар Петро І, що привабив перспективами творчих завдань і грошовими виплатами декотрих західноєвропейських архітекторів, садівників, художників, скульпторів і декораторів, спонукав їх до переїзду в Петербург. Серед залучених у Франції на царську службу був і Жан-Батіст Леблон. Цар радо писав про нього в листі до генерал-губернатора : {{text| Цей майстер із кращих і навіть рарітетом є... До того ж не лінивий ... І тому сповісти всіх архітекторів, щоби усі (будівельні) справи, котрі наново почнуть робити, без його підпису (дозволу) на кресленнях не будували, також і старе, що можна, виправити.}}
5 серпня [[1716]] року Олександр Леблон, як почали його тут називати, прибув у Санкт-Петербург <ref>Овсянников Ю. М.«Доменико Трезини», Л, «Искусство», 1987, с. 109</ref>.
== Петербурзький період ==
Рядок 56 ⟶ 60:
Психічно нестабільний цар раптово змінив плани і замовив [[1718]] року новий проект для Стрельни втретє італійскому архітекторові Себастьяну Чіпріані, який не був в Петербурзі <ref>«Архитектурная графика Росии 1-й половины 18 в.» Гос. Эрмитаж, научный каталог, Л, 1981 с. 149</ref>. Далі Петро І взагалі охолов до Стрельни та перебрався в Петергоф, котрий був ближче до фортеці [[Кронштадт]]. А в [[Петергоф (палацово-парковий ансамбль)|Петергофі]] і почалися справжні роботи по створенню нової резиденції, куди перевели і Леблона, і Карло Бартоломео Растреллі, і їх російських учнів і помічників. Але жоден із проектів для Стрельни не був реалізований. Частково до облаштування тут саду і [[ремонт]]у перебудованого палацу звернулися лише 300 років по тому ( [[Костянтинівський палац]]).
== Будівництво за типовими проектами ==
[[Файл:Standard design of Saint Peterburg buildings.jpg|міні|праворуч|200пкс|О. Леблон. Проект типового помешкання для багатих, 1716 р. ]]
Аби прискорити забудову міста, цар наказав розпочати будівництво приватних осель за типовими проектами. Проекти будинків для осіб із середніми статками створи Доменіко Трезіні. Вони одноповерхові, [[фасад]]и практично позбавлені декору, службові флігелі і стайні сховані за головною спорудою.
Риси представництва притаманні типовому проекту О. Леблона для багатіїв. Будинок на два поверхи на підвалах, переважає симетрія. Центр акцентовано вхідним порталом та балконом, дах із модним заломом з люкарнами. В споруді — нічого від попередньої російської традиції приватних осель, починаючи від матеріалів (цегла, тинькування, розфарбування в два кольори), закінчуючи архітектурним образом. Типовий проект Леблона — щось середнє між бюргерським будинком багатого голландця чи француза.
Будівництво за типовими проектами досить вигідне для царя та бюджету, тому агресивно підтримане їм. Це дозволяє [[економія|економити]] на нових кресленнях і зайвих розрахунках ( котрі є при побудові за індивідуальним проектом, дозволеним лише першим вельможам). До того ж, можна заздалегідь розрахувати кількість витрат на глину, цеглу, деревину, черепицю тощо. Все заради пристойного вигляду і економії грошей, конче потрібних для ведення виснажливої війни зі Швецією. Брак будівельних матералів в Санкт-Петербурзі був таким значним, що [[1719]] року цар навіть видав наказ, що для будівельних потреб держави можна вдертися в будинки городян і конфісковувати дерев'яні лави. Мету швидкого отримання металу для [[Гармата|гармат]] переслідував і наказ про конфіскацію [[Дзвін|дзонів]] у церкви...
== Перші генплани до 1716 р. ==
Рядок 71 ⟶ 84:
Містобудівна ситуація на той час була унікальною. На новому місці, ніяк не пов'язаним з попередніми забудовами чи традиціями, мало виникнути нове місто з регулярним розплануванням, [[палац]]ами за європейськими зразками, державними установами і казармами, садами бароко тощо. Все це і розмістив на своєму плані Леблон. З короткого попереднього етапу були збережені лише [[Петропавлівська фортеця]], Троїцька площа, низка палаців перших вельмож вздовж Палацової набережної, доки Адміралтейства, [[Меншиковський палац]]. Вже існуючий [[Літній сад (Санкт-Петербург)]] отримував власну фортечну систему. Все це оточене елегантно окресленим овалом фортечних мурів і [[бастіон]]ів, які ще треба було побудувати. На питання царя, що робити з військовими установами і мануфактурами по-за фортечними мурами (побудованими на крові і кістках тисяч простих селян і будівельників), архітектор нибито відповів «Усе зламати і перенести за фортечні мури нового міста».
Проти планів Леблона зійшлося усе : нестача освіти у вельможних замовників, амбіції людей, готових битися за [[престиж]] і право називати себе керівниками, а не цього чужинця-архітектора (що не був ні для кого своїм). Проти був і цар-
Леблон передчасно помер в сорок років. Петро І — в 51. В містобудівну ситуацію втрутилось реальне життя. Петербург не отримав єдиного міського центру, як більшість міст московитів (їх було щонайменше три). Не став він і новим [[Амстердам]]ом, незважаючи на прориті [[канал]]и, і саме місто розбудували не на Петровській стороні і не на Василівському острові, а на материковій, адміралтейській частині, тісно пов'язаній шляхами з країною. Петербург ніколи не отримав захисних фортечних мурів, які мали і [[Париж]], і [[Прага]], і [[Відень]], відкривши нову сторінку існування безфортечних міст, захищених могутнім [[флот]]ом і велетенською [[Армія|армією]]. Генплан Леблона ніколи не був здійснений, як функціонально непотрібний.
Рядок 96 ⟶ 109:
== Вибрані твори ==
* Сади Кане (Canet), неподалік Нарбонна
* Отель де Вандом, [[1707]]
| |||