|
'''Гладки́й Петро Дмитрович''' (*[[28 червня]]([[10 липня]]) [[1890]], [[Батурин]] нині смт [[Бахмацький район|Бахмацького району]] [[Чернігівська Область|Чернігівської області]] — [[2 грудня]] [[1937]], [[Київ]]) — [[мовознавець]]. Брат [[Гладкий Микола Дмитрович|Миколи Гладкого]]. Мав незакінчену [[вища освіта|вищу освіту]].
== Біографія ==
Працював [[пасічник]]ом, учителював у школах [[Київська область|Київської]] та [[Житомирська область|Житомирської]] областей. Від [[1926]] — викладач [[українська мова|української]] і [[російська мова|російської]] мови, літератури Маслівського сортонасіннєвого технікуму ([[Миронівський район|Миронівського району]] [[Київська область|Київської області]]). Заарештований [[1937]] за звинуваченням у належності до контрреволюційної націоналістичної групи, розстріляний. Реабілітований [[1989]] (посмертно). Автор [[діалектологія|діалектологічних]] розвідок, написаних на великому фактичному матеріалі на основі спостережень за мовою тих сіл, де вчителював: «Говірка села Блиставиці Гостомельського району на Київщині» // «Український діалектологічний збірник», [[Київ]], [[1928]], книга 1, «Говірка села Нехворощі [[Андрушівський район|Андрушівського району]] [[Житомирська область]]» // Там само, [[1929]], книга 2. Гладкому належать стаття «Дієслівні форми з дж, ж, д’...д’… в українській мові» // «Записки Маслівського сортонасіннєвого технікуму», [[1927]], том 2.
== Література ==
* ''О. О. Тараненко'' [[Енциклопедія сучасної України]]. — Т. 5. — Київ, 2006., стор. 653
[[Категорія:Народились 28 червня]]
[[Категорія:Померли 1937]]
[[Категорія:Українські мовознавці]]
[[Категорія:Репресовані у СРСР]]
[[Категорія:Посмертно реабілітовані]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
| 