Теорія чорного і товстого: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 1:
'''«Теорія чорного і товстого»''' ([[Китайська мова|Китайською]]: 厚黑学; [[Піньїнь]]: Hòu hēi xué) — філософський трактат, написаний китайським державним діячем та дослідником Лі Жонгву (1879–1944) в часи занепаду та падіння династії [[Династія Цін|Цінь]].
 
Трактат «Теорія чорного і товстого» опубліковано в переддень [[Сіньхайська революція|Сіньхайської революції]] в 1911 році — і кількаразово перевидавався, поки його не заборонено в Китаї як підривного. Сам Лі Жонгву завданням трактату вважав попередження народу Китаю про нечисті методи, якими могли діяти політики та військові.: Вінвін заперечував проти перекладу його трактату на європейські мови, оскільки добре озброєнні «[[великі держави]]», та їх політики, ознайомившися з трактатом та брудними технологіями політичної боротьби, на думку Лі Жонгву, становили б завелику небезпеку.
 
На думку сучасних спеціалістів зіз ведення бізнесу та ділових переговорів, концепція «товстого обличчя та чорного серця» описує природний закон, що керує вдалою поведінкою в будь-якому аспекті людського життя.<ref>Chin-Ning Chu. Thick Face, Black Heart: The Warrior Philosophy for Conquering the Challenges of Business and Life.&nbsp;— N.Y., 1994.&nbsp;— p. 7.</ref> Сутність теорії «Чорного і Товстого» описується Лі Жонгву таким чином: «Коли приховуєте свою волю від інших, у вас товсте обличчя (шкіра); коли Ви нав'язуєте свою волю іншими, це є чорним».
 
У центрі «Теорії чорного і товстого» перебуває концепт «обличчя», який стосується того, що думають про певну людину і як її сприймають. Людина з «товстим обличчям», чи пак, з «товстою шкірою», не реагує на критику та нарікання інших; вона натомість навіює на інших свою впевненість, що й змушує інших повірити в її успіх. Тактика «товстого обличчя» аж ніяк не єявляється агресивною чи надмірно самовпевненою: це по-простому здатність вести себе відповідно до ситуації, не зважаючи на те, що інші думатимуть. Контрастуючи, людина «з чорним серцем» діє, не зважаючи на наслідки для інших: вона находитися понад короткозорим співчуттям та концентрується на досягненні цілей, ігноруючи ціну. Проте вона завжди знає, що зможе зазнати невдачі, але не боїться цього. Підсумувавши: неможливо практикувати «товсте обличчя» без «чорного серця» та навпаки практикувати стратегію «чорного серця» без уміннь «товстого обличчя».
 
У своєму трактаті Лі Жонгву наводить приклади подібної поведінки: «Великий герой є не більше ніж нахабною та нечесною людиною». Згідно з Лі, найбільш безчесним з усіх був [[Цао Цао]], передостанній канцлер Східної династії [[Хань (династія)|Хань]], імператор та засновник династії [[Вей (династія)|Вей]]: «Він уважав за краще зрадити першим ніж бути зрадженим», що й вказує, наскільки чорним Цао Цао був всередині. Лі розглядав [[Лю Бей|Лю Бея]] (суперника Цао Цао та засновника династії [[Династія Шу|Шу]]) як високопрофесійну людину з «товстою шкірою (обличчям)». Він ніколи не вважав соромом жити двоєдушним життям; часто він і плакав, щоб викликати симпатію інших. Є навіть гумористична приказка: «Царство Лю Бея отримано плачем».<ref>Li Zongwu. Thick Black Theory.&nbsp;— Seattle, 2009.&nbsp;— 148 p.</ref>