Теорія чорного і товстого: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''«Теорія чорного і товстого»''' ([[Китайська мова|Китайською]]: 厚黑学; [[Піньїнь]]: Hòu hēi xué) — філософський трактат, написаний китайським державним діячем та дослідником Лі Жонгву (1879–1944) в часи занепаду та падіння династії [[Династія Цін|Цінь]].
Трактат «Теорія чорного і товстого» опубліковано в переддень [[Сіньхайська революція|Сіньхайської революції]] в 1911 році — і кількаразово перевидавався, поки його не заборонено в Китаї як підривного. Сам Лі Жонгву завданням трактату вважав попередження народу Китаю про нечисті методи, якими могли діяти політики та військові
На думку сучасних спеціалістів
У центрі «Теорії чорного і товстого» перебуває концепт «обличчя», який стосується того, що думають про певну людину і як її сприймають. Людина з «товстим обличчям», чи пак, з «товстою шкірою», не реагує на критику та нарікання інших; вона натомість навіює на інших свою впевненість, що й змушує інших повірити в її успіх. Тактика «товстого обличчя» аж ніяк не
У своєму трактаті Лі Жонгву наводить приклади подібної поведінки: «Великий герой є не більше ніж нахабною та нечесною людиною». Згідно з Лі, найбільш безчесним з усіх був [[Цао Цао]], передостанній канцлер Східної династії [[Хань (династія)|Хань]], імператор та засновник династії [[Вей (династія)|Вей]]: «Він уважав за краще зрадити першим ніж бути зрадженим», що й вказує, наскільки чорним Цао Цао був всередині. Лі розглядав [[Лю Бей|Лю Бея]] (суперника Цао Цао та засновника династії [[Династія Шу|Шу]]) як високопрофесійну людину з «товстою шкірою (обличчям)». Він ніколи не вважав соромом жити двоєдушним життям; часто він і плакав, щоб викликати симпатію інших. Є навіть гумористична приказка: «Царство Лю Бея отримано плачем».<ref>Li Zongwu. Thick Black Theory. — Seattle, 2009. — 148 p.</ref>
|