Естонська музика: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучена Категорія:Естонія; додана Категорія:Мистецтво Естонії з допомогою HotCat |
Glorin (обговорення | внесок) |
||
Рядок 9:
У XVIII столітті естонська музика розвивається в умовах окупації Російською імперією. У цей час почало розвиватися світське аматорське музикування, у релігійних селянських громадах — багатоголосний спів хоралів, що прилучало півчих до [[мажоро-мінорна система|мажоро-мінорної ладової системи]]. Підйом культури в 2-ї половини 19 століття пов'язаний з ростом національної самосвідомості. Просвітителі-демократи (Ф. Р. Фельман, Ф. Р. Крейцвальд та ін.) зіграли істотну роль у становленні естонської фольклористики. В 1857—61 роках був виданий естонський національний поетичний епос «Калевіпоег» (упорядник Крейцвальд). Музичний фольклор записували також А. Томсон, М. Хярма, з 1904 — [[Айно Каллас|А. Каллас]]. Початок професійній музиці Естонії поклали патріотичні хорові пісні А. Кунілейда на сл. Л. Койдула (1869). Багатоестонських музикантів (в тому числі Кунилейд, Томсон) одержали освіту у вчительській семінарії Я. Цимзе в м. [[Валга]]. З 1869 у [[Тарту]], а потім у [[Таллінн]]і (з 1896) стали проводитися всеестонські співочі свята, що поклали початок цієї традиції у Фінляндії, Латвії, потім у Литві. В 1865 засновано аматорські театрально-співочі товариства.
У 1885—94 філолог і композитор К. А. Херман видавав перший естонський музичний журнал «''Laulu ja mangu leht''». На рубежі 19 — 20 ст. багато естонських музикантів учились в Петербурзькій консерваторії (зокрема, у [[Римського-Корсаков|М. А. Римського-Корсакова]]). З 1908 в [[Тарту]] регулярно проходили симфонічні концерти під орудою Ю. Аавіка, Ю. Сімма, з 1913 — в Таллінні під орудою Р. Кулля. В 1906 при товариствах «Ванемуйне» і «Естонія» відкрились професійні театри. Перша національна опера — «Донька Лембіту» [[Артур Лемба|А. Лемби]] (1908). Автором перших в естонській музиці творів великих форм вважається Р. Тобіас (оркестрова увертюра «Юлій Цезарь» — 1896, кантата «Іоанн Дамаскін».
== Музична культура XX–XXI століть ==
| |||