Лящ Самійло: відмінності між версіями

Взяв участь у придушенні [[Повстання Павлюка 1637|повстання Павлюка]] (1637/38), [[Кумейківська битва|Кумейківській битві]], утримуючи загін з 500 кавалеристів і 300 піхотинців. У 1640—1642 роках чинив нові насильства над сусідами, через що король позбавив його уряду овручського старости. Від неприємностей його врятувала участь у битві з татарами [[Охматівська битва (1644)|під Охматовим]], за що глейт надав 1643 Сенат. На Сеймі 1645 проти цього виступили делегати з [[Територіальний поділ І Речі Посполитої|руських воєводств]]. Після смерті Конецпольського 1646 був усунутий з уряду стражника, а [[Київ|київський]] воєвода [[Януш Тишкевич|Януш Тишкевич]] позбавив його маєтків заради князя [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Самійло Лящ безуспішно намагався за допомогою суду, князя [[Владислав Домінік Заславський-Острозький|Домініка Заславського]] повернути володіння. На початку [[Хмельниччина|Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького]] бився з козаками під [[Битва під Пилявцями|Пилявцями]], згодом під командуванням Єремії Вишневецького під [[Битва під KостянтиновомКостянтиновом|Костянтиновим]]. За легендою відмовився перейти на сторону Хмельницького. Коронаційний Сейм 1649 з огляду на вірність Короні повернув його до прав, відмінивши дотихчасові баніції та інфамії. Помер 15 лютого 1649 у [[Варшава|Варшаві]] під співи спеціально запрошеного [[Циган|цигана]]. Був похоронений у костелі Св. Стефана [[Краків|Кракова]].