Вільгельм Куно: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Luckas-bot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: pnb:ولہلم کیونے
Xqbot (обговорення | внесок)
м r2.7.3) (робот додав: io:Wilhelm Cuno, oc:Wilhelm Cuno; косметичні зміни
Рядок 40:
| сайт =
}}
'''Вільге́льм Карл Йо́зеф Куно́''' ({{lang-de|Wilhelm Carl Josef Cuno}}; [[2 липня]] [[1876]], [[Зуль]] — [[3 січня]] [[1933]], [[Аумюле]] біля [[Гамбург]]у) — німецький підприємець і безпартійний політик. З листопада [[1922]] по серпень [[1923]] року займав пост [[рейхсканцлер]]а Німеччини. Куно був прихильником [[Ціннісний консерватизм | ціннісного консерватизму]] і ліберальної економіки. Був директором [[HAPAG]] і брав участь в роботі різних економічних конференцій і організацій.
 
== Біографія ==
 
=== Кайзерівська Німеччина ===
Вільгельм Куно народився в [[1876]] році в сім'ї чиновника і вчився в гімназіях [[Кенігсберг]]а, [[Берлін]]а, [[Фенло]] та [[Падерборн]]у. Куно вивчав юриспруденцію в [[Берлінський університет імені Гумбольдта | Берлінському]] та [[Гейдельберзький університет | Гейдельберзькому університетах]] і служив в кількох земельних судах. У 1900 році, в університеті [[Вроцлав | Бреслау]] отримує ступінь кандидата наук. В [[1906]] році він одружився на дочці гамбурзького комерсанта ''Марті Вірц''. Роком пізніше вступив на державну адміністративну службу на посаді урядового асесора. На посаді чиновника імперського казначейства Куно під керівництвом [[Герман фон Штенгель|Германа фон Штенгель]] готував проекти законів до обговорення на засіданнях комітетів [[Рейхстаг (Німецька імперія) | рейхстагу]]. В [[Перша світова війна | Першу світову війну]] Куно, на той час уже в званні таємного урядового радника, на фронт не призивався і обіймав відповідальні посади в забезпеченні фронту продовольством. Одним з основних напрямків його діяльності став закон про відновлення німецького торгового флоту, в ході підготовки якого Куно познайомився з генеральним директором HAPAG [[Альберт Баллін|Альбертом Балліном]]. Баллін призначив Куно в директорат HAPAG. [[9 листопада]] [[1918]] року Альберт Баллін, довірена особа кайзера [[Вільгельм II (німецький імператор) | Вільгельма II]] в розпачі від [[Листопадова революція | Листопадової революції]] покінчив життя [[самогубство]]м. [[20 грудня]] [[1918]] року Вільгельм Куно став його наступником на посту генерального директора HAPAG.
 
=== Веймарська республіка ===
Після війни весь водний транспорт Німеччини перебував у складній ситуації, багато суден були пошкоджені. Крім цього на [[Паризька мирна конференція | Паризькій мирній конференції]] [[1919]] року, в якій Куно брав участь в якості експерта з економічних питань, країни [[Антанта | Антанти]] прийняли рішення про [[Конфіскація | конфіскацію]] німецького торгового флоту як [[репарації]]. Через рік Куно вдалося укласти договір про співпрацю з [[United American Lines]], що дозволило відродити HAPAG.
 
Під тиском буржуазних партій керуючий, що дотримується ідеї ціннісного консерватизму, зважився вступити в [[Німецька народна партія | Німецьку народну партію]]. Після того, як на думку Куно, партія зайняла нечітку позицію під час [[Капповський путч | Капповського путчу]], він вийшов з партії і надалі залишався безпартійним. Рейхсканцлер [[Костянтин Ференбах|Костянтин Ференбах]] запропонував йому очолити фінансове відомство, але Куно відмовився, як і від поста міністра закордонних справ в [[1921]] році. В [[1922]] році він брав участь в [[Генуезька конференція | Генуезької конференції]] в якості експерта.
[[Файл: Bundesarchiv Bild 146-1973-076-58, Reichskanzler Cuno und Reichspräsident Ebert.jpg|thumb|upright|Вільгельм Куно (зліва) і [[рейхспрезидент]] [[Фрідріх Еберт]] на офіційному заході перед [[Рейхстаг | будівлею Рейхстагу]] з нагоди річниці прийняття [[Веймарська конституція | Веймарської конституції]]. 11 серпня 1923]]
 
Після відставки [[Йозеф Вірт|Йозефа Вірта]] за підтримки парламентської меншості, що складалася з [[Партія центру (Німеччина) | партії Центру]], [[Німецька народна партія | Німецької народної партії]] та [[Баварська народна партія | Баварської народної партії]], Вільгельм Куно сформував підконтрольний політичному центру так званий ''«економічний кабінет»''. [[14 листопада]] [[1922]] року [[рейхспрезидент]] [[Фрідріх Еберт]] призначив Вільгельма Куно [[рейхсканцлер]]ом. Еберт зважився на цей крок, не погодившись з парламентом, на безальтернативній основі і не надавши аргументів на користь кандидатури Куно як канцлера від парламентської меншості. Еберт переслідував при цьому кілька цілей: безпартійний статус дозволяв Куно згладжувати політичні хвилювання і водночас подолати фінансову кризу в країні. Крім усього іншого новий канцлер був знайомий з впливовими особами в [[США]], які могли б посприяти у вирішенні питання про репарації.
 
У січні [[1923]] року в забезпечення виплати Німеччиною репарацій [[Рурський конфлікт | франко-бельгійські війська окупували]] [[Рурський регіон]]. Спроба Куно боротися з окупацією шляхом ''«пасивного опору»'' обернулася невдачею: державний бюджет не витримав обсягу виплат жителям страйкуючого Рура. Інфляція також набула небаченого розміру. Парламентська більшість у рейхстазі вимагала призначити новий уряд, і через 9 місяців після свого призначення рейхсканцлером Вільгельм Куно разом зі своїм кабінетом меншості подав у відставку.
[[Файл: Bundesarchiv Bild 102-14199, Hamburg, Trauerzug für Wilhelm Cuno.jpg|thumb|left|Траурна процесія на похоронах Вільгельма Куно на Ольдорфскому кладовищі в [[Гамбург]]у]]
 
Після відставки Куно був членом наглядової ради HAPAG. Куно розглядався кандидатом на пост рейхспрезидента на виборах 1925 року. Оскільки сам Куно підтримував кандидатуру [[Пауль фон Гінденбург|Пауля фон Гінденбурга]], у виборах він участі не брав. У 1927 році Вільгельм Куно знову очолив HAPAG. У тому ж році він заснував у Гамбурзі перший у Німеччині [[Ротарі Інтернешнл | Ротарі клуб]] і був обраний його президентом. У 1930 році Куно брав активну участь в переговорах про повернення німецького майна в США. Куно вдалося добитися укладення договору про партнерство з другою німецькою судноплавною компанією «[[Norddeutscher Lloyd]]».
 
Незважаючи на всі вмовляння, Куно так і не повернувся в [[Німецька народна партія | ННП]]. У 1932 році Вільгельм Куно брав участь у створенні [[гуртка Кеплера]], надавав консультаційні послуги [[Націонал-соціалістична німецька робітнича партія | НСДАП]], але відмовився підписати лист до рейхспрезидента Гінденбурга від провідних німецьких промисловців, які вимагали призначення [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] рейхсканцлером. Куно бачив вирішення парламентської кризи в понадпартійному уряді.
 
[[3 січня]] [[1933]]року 56-літній Вільгельм Куно помер від наслідків [[Гострий інфаркт міокарда | інфаркту міокарда]].
 
== Примітки ==
Рядок 109:
[[fr:Wilhelm Cuno]]
[[hr:Wilhelm Cuno]]
[[io:Wilhelm Cuno]]
[[it:Wilhelm Cuno]]
[[ja:ヴィルヘルム・クーノ]]
Рядок 117 ⟶ 118:
[[nl:Wilhelm Cuno]]
[[no:Wilhelm Cuno]]
[[oc:Wilhelm Cuno]]
[[pl:Wilhelm Cuno]]
[[pnb:ولہلم کیونے]]