Плачинда Сергій Петрович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 34:
«Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")</ref>, пережив нацистську окупацію. Працював [[токар]]ем у механічних майстернях [[радгосп]]у, пізніше — співробітником [[Кіровоград]]ської районної газети, водночас учився в середній школі.
В 1953 р. закінчив філологічний факультет [[Київський університет|Київського державного університету]], а потім аспірантуру при [[Інститут літератури|Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]], де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського»(1957), «Майстерність Ю. Яновського»(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих «Щоденників» О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою [[Шамота Микола Захарович|М. Шамоти]] звільнений «за український націоналізм».
З 1948 р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів [[Кондратюк Юрій Васильович|Ю. Кондратюка-Шаргея]].
1968 р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина» (художньо осмислюються постаті [[Роксолана|Роксолани]], [[Галшка Гулевичівна|Галшки Гулевичівни]], [[Артем Ведель|Артема Веделя]], [[Максим Березовський|Максима Березовського]], [[Теофан Прокопович|Теофана Прокоповича]]), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».
У 1980
Брав активну участь у діяльності [[Народний Рух України|Народного Руху України]]. Засновник і перший голова [[Українська селянська демократична партія|Української селянської демократичної партії]].
Працював у редакції «[[Літературна Україна|Літературної України]]», у видавництві «Молодь». Нині - старший науковий співробітник [[Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії|Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії]]. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.
Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широко¬полі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), «Козаки в Дюнкерку»(2003), «Козак — душа правдивая»(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).
Автор «Словника давньоукраїнської міфології»(1993), монографічно-пошукових книг «Міфи і легенди Давньої України»(2006), «Лебедія. Як і коли виникла Україна»(2005), «Як українські міфи по світу розійшлися»(2009) (<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/plachinda.htm]</ref>, згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (
== Примітки ==
|