Відмінності між версіями «Зубковський Іван Андрійович»

категорії
(категорії)
}}
 
'''Іва́н Андрі́йович Зубко́вський''' (*[[25 листопада]] [[1848]] року, [[Єрки (Миргородський район)|Єрки]]  — †[[5 грудня]] [[1933]] року, [[Миргород]])  — український лікар, відкривач миргородського джерела мінеральних вод, засновник Миргородського курорту.
 
== Біографія ==
 
=== Дитинство та юність ===
Зубковський народився 25 листопада 1848 року в селі Єрки [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]] Полтавської губернії, в родині священика.
Кілька поколінь його предків мали духовний сан, тож цього чекали і від Івана його батьки. [[1865]] року він закінчив Лубенське духовне училище (за іншими даними Миргородське повітове училище), а [[1870]] року - — Полтавську духовну семінарію, де викладав словесність молодий [[Іван Нечуй-Левицький]]. Проте згодом Зубковський вирішив бути лікарем і вступив на медичний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Імператорського університету св. Володимира]]. Батько був проти, тому на навчання у виші Іван заробляв сам.
 
Під час навчання в університеті Іван активно друкував статті про народну освіту в популярній газеті [[Киевский телеграф (газета)|«Кіевскій телеграфъ»]], на які звернув увагу [[Михайло Драгоманов]] і заохотив продовжувати працювати в цьому напрямку. Зубковський прислухався до цієї поради.
 
=== Служба у війську та викладацька діяльність ===
Закінчив університет саме перед початком [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877 -1878−1878 років]]. Випускник медичного факультету потрапив у розпорядження Кавказького окружного військово-медичного інспектора. Через рік дістав високу нагороду  — офіцерський орден Станіслава III ступеня з мечами. Потім вчився в Петербурзькій Військово-медичній академії. В [[1879]][[1883]]  рр. працював земським лікарем у [[Москва|Москві]]. Зубковського притягали до відповідальності у справі політичної неблагонадійності, але звільнили за браком доказів. Деякий час працював у [[Рига|Ризькому]], а з 1897  р.  — [[Кременчук|Кременчуцькому]] військовому госпіталі. Вислужив чин [[генерал-майор|ґенерал-майора]]. У [[1911]]  р. вийшов у відставку і оселився в Миргороді.
 
=== Миргородський курорт та громадсько-культурна діяльність ===
[[1914]] року Зубковського було обрано головою Миргородської міської управи. Він був активним організатором медичної служби у Миргороді та селах повіту. Через відсутність водогону та брак води у криницях міста під час засух Зубковський ініціював пошук джерел артезіанських вод поблизу міста. [[22 лютого]] [[1914]] року було відкрито першу свердловину. Невдовзі Зубковський зауважив цілющі властивості місцевої води, які згодом було підтверджено незалежними перевірками. Своїм коштом обладнав перше приміщення курорту. До кінця життя працював лікарем оздоровниці.
 
Лікарську практику і громадську діяльність поєднував із краєзнавством, літературною творчістю, мемуаристикою; залишив спогади про власний життєвий шлях, зустрічі з відомими письменниками та видатними людьми того часу. Виступав на захист української мови.
 
У [[1923]] році Полтавський губернський виконавчий комітет присвоїв Івану Зубковському звання «Ветеран праці» із занесенням його імені на Червону дошку та призначенням персональної пенсії. Проте через звання ґенерала царської армії ім’яім'я, громадська діяльність та літературна спадщина Івана Зубковського в СРСР замовчували.
 
Іван Зубковський приятелював з відомими людьми того часу, як-от письменником [[Панас Мирний|Панасом Мирним]], художником [[Опанас Сластьон|Опанасом Сластьоном]] (автор проекту будівництва першого приміщення миргородської водолікарні), який понад десять років жив у фліґелі його будинку, з поетом [[Павло Тичина|Павлом Тичиною]]. З ініціативи останнього Зубковський навіть написав книгу спогадів «Дні мого життя», в якій зокрема висловив своє життєве кредо: «... я завжди горів бажанням служити тільки громадським інтересам».
 
=== Особисте життя ===
[[1881]] року одружився, проте вже через шість років у [[квітень|квітні]] [[1887]] дружина Олена померла. Після цього Іван Зубковський не одружувався. Самостійно виховав двох доньок  — Віру й Катерину. Віра була інженером, нині її нащадки живуть у [[Миколаїв|Миколаєві]]. Катерина народилася калікою й сім'ї не мала. Закінчила [[Українська інженерно-педагогічна академія|Педагогічну академію]], викладала [[історія|історію]] в жіночій гімназії. Коли не стало батька, хвору жінку виселили з оселі. До самої смерті ([[1966]] року) її приймали вдома мешканці Миргорода.
 
=== Смерть ===
Іван Зубковський помер [[5 грудня]] [[1933]] року у Миргороді. Похований на Троїцькому цвинтарі.
 
== Увіковічення пам'яті ==
[[1998]] року на території курорту в Миргороді встаневлено пам'ятник Зубковському. В [[листопад|листопаді]]і [[2008]] року в місті урочисто відзначили 160-ту річницю з дня народження фундатора місцевого курорту. Зокрема рішенням Миргородської міської ради Івану Зубковському посмертно присвоєно звання почесного громадянина міста. Також тут проводять турнір з [[Класична боротьба|греко-римської]] боротьби пам'яті Івана Зубковського
 
== Цікаві факти ==
Ще під час служби в армії Іван Зубковський зауважив, що дубові баклаги для води надто важкі й незручні, отож запропонував їх замінити на алюмінієві. Пропозицію визнали за слушну, й невдовзі в царській армії почали користуватися флягами з легкого і гігієнічного металу.
 
==Дивись Див. також ==
* [[Миргород#Миргород-курорт|Історія Миргородського курорту]]
 
== Джерела ==
* [http://briz.if.ua/articles.php?aid=611 Полтавщина очима журналіста. Івано-Франківські новини]<br />
* [http://mirgorod.osp-ua.info/idxnews-28584.html Стаття про відзначення 160-ої річниця з дня народження Івана Зубковського на офіційному сайті Миргорода]<br />
* [http://www.histpol.pl.ua/person/pers-09/pers09-025.htm Стаття про Івана Зубковського на сайті "«Історя Полтави"»]<br />
 
[[Категорія:Уродженці Миргородського району]]
[[Категорія:Народились 25 листопада]]
[[Категорія:Народились 1848]]
[[Категорія:Українські лікарі]]
[[Категорія:Кавалери ордена Святого Станіслава]]
[[Категорія:Померли 5 грудня]]
[[Категорія:Померли 1933]]