Конституційно-демократична партія (Росія): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
м fix |
||
Рядок 9:
Установчий [[З'їзд (збори, форуми)|з'їзд]] партії відбувся в жовтні [[1905]] у [[Москва|Москві]]. Ядро партії складали члени «Союзу Визволення» та «Союзу Земців-Конституціоналістів», нелегальних ліберальних організацій, що існували протягом [[1903]] — 1905. Остаточно партія конституювалася на другому з'їзді у січні 1906, що проходив у [[Петербург|Петербурзі]]. Були внесені поправки до програми партії та обраний її Центральний Комітет. Друковані органи партії — [[газета]] [[Речь (газета)|«Речь»]] (1906 — [[1918]]) і [[журнал]] «Вестник Партии Народной Свободи» (1906 — [[1908]]; [[1917]]). Головну роль у керівництві партії відігравали [[Мілюков Павло Миколайович|П. Мілюков]], [[Маклаков Василь Олексійович|В. Маклаков]], [[Шингарьов Андрій Іванович|А. Шингарьов]], [[Струве Петро Бернгардович|П. Струве]], [[Гессен Йосип Володимирович|Й. Гессен]], [[Набоков Володимир Дмитрович|В. Набоков]], кн. [[Шаховской Дмитро Іванович|Д. Шаховской]], кн. [[Долгоруков Павло Дмитрович|Павло]] і [[Долгоруков Петро Дмитрович|Петро Долгорукови]], [[Петрункевич, Іван Ільїч|І. Петрункевич]] та ін.
У 1906 партія налічувала 70-100 тис. членів. У І Державній Думі кадети здобули 179 із 478 депутатських місць і стали керівним центром Думи. Її головою було обрано кадета [[Муромцев Сергій Андрійович|С. Муромцева]]. У II Державній Думі партія кадетів одержала 98 із 518 місць, зберігаючи роль «центру». Головою Думи став [[Головін Федір Олександрович|Ф. Головін]]. Маючи 54 депутатські [[мандат]]и у III Державній Думі, кадети перебували в [[опозиція|опозиції]] до уряду. В IV Державній Думі партія була представлена 58 депутатами (всього обрано 438), але значно активізувала свою парламентську діяльність і винесла на розгляд Думи ряд важливих законопроектів — про свободу совісті й [[преса|преси]], недоторканість особи, загальне виборче право та ін. З початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]]
== Кадети в Україні ==
В [[Україна|Україні]] ідеї кадетів поширювалися, в основному, в середовищі наукової [[інтелігенція|інтелігенції]]. До партії належав ряд відомих українських діячів, серед яких [[Вернадський Володимир Іванович|В. Вернадський]], [[Лучицький Іван Васильович|І. Лучицький]], [[Соколовський Юрій Юрійович|Ю. Соколовський]], [[Яснопольський Леонід Миколайович|Л. Яснопольський]], [[Науменко Володимир Павлович|В. Науменко]], [[Борис Бутенко|Б. Бутенко]], [[Штейнгель Федір Рудольфович|Ф. Штейнгель]], [[Шраг Ілля Людвигович|І. Шраг]], [[Григорович-Барський Дмитро Миколайович|Д. Григорович-Барський]], [[Смирнов Павло Петрович|П. Смирнов]], [[Василенко Микола Прокопович|М. Василенко]] та ін.
У [[Київ|Києві]] кадети видавали газету «[[Свобода і Право]]». Перед [[1917]] роком найчисленніший київський партійний осередок кадетів налічував близько 200 осіб.<ref>''[[Грицак Ярослав Йосипович|Ярослав Грицак]]''. [http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um2-3/ProblemyIstoriohrafiji/2-HRYTSAK%20Yaroslav.htm#_ednref27 Українська революція, 1914–1923: нові інтерпретації] // [[Україна модерна]], №
Намагаючись перебудувати Росію у демократичну [[республіка|республіку]], більшість кадетів водночас виступали проти національно-політичних вимог [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. У [[1918]] кадети [[Василенко Микола Прокопович|М. Василенко]], [[Ржепецький Антон Карлович|А. Ржепецький]], [[Гутник Сергій Михайлович|С. Гутник]], [[Бутенко Борис
== Історія після 1917 ==
Рядок 33:
{{reflist}}
== Література ==
* Шелохаев В. В.
* Киселев И. Н., Корелин А. П., Шелохаев В. В.
* Білоус А. О.
* Старинець О. Г.
* Бурда І.
* Щербін Л. В.
* Кривобок О. П. ЛІБЕРАЛЬНІ ПАРТІЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПІВНОЧІ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ У
* Іваницька С. Г.
* Іваницька С.
* Політична історія України : в 6 т. / редкол. : І.
* Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ—ХХ ст.) : [навч. посіб.] / Я.
== Джерела ==
|