Давидов Василь Львович: відмінності між версіями

[[Файл:Давыдов В.Л..jpg|міні|200пкс|Давидов В. Л. 1839 (?) рік. [[Акварель]] [[Бестужев Микола Олександрович | Бестужева М. О.]]]]

Походить із дворян [[Київська губернія|Київської губернії]]. Батько — Давидов Лев Денисович (1743 — 1801), мати — Катерина Миколаївна Самойлова (1750 — 1825). 1807 — вступив до служби [[юнкер|юнкером]]ом в лейб-гвардії Гусарський полк. 1808 — [[Корнет (військове звання)|корнет]]. 1811 — призначений ад'ютантом командира полку генерал-майора Шевича.

1812 — ад'ютант князя [[Багратіон |Багратіона]]а. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів руської армії. За участь у [[Бородинська битва|Бородинський битві]] нагороджений [[ОрденІмператорський святогоорден Святого Рівноапостольного князя Володимира|орденом святого Володимира]] 4 ступеня з бантом. За хоробрість в бою при [[Малий Ярославець | Малому Ярославці]] нагороджений [[Золота зброя «За хоробрість» | золотою шпагою]]. Поранений під [[Кульм|Кульмом]]ом і [[Лейпциг|Лейпцигом]]ом. У закордонному антинаполеонівському поході [[1813]]–[[1814]] років був поранений, став кавалером орденів святої Анни 2-го ступеня та прусського Залізного хреста за військові заслуги. [[1822]] вийшов у відставку в чині полковника.

З [[1819]] року постійно мешкав у [[Кам'янка (місто)|Кам'янці]] [[Чигиринський повіт|Чигиринського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]], володів майже 3 тис. кріпаків. Писав вірші російською та французькою мовами.

[[Файл:Davidov thomb.JPG|міні|200пкс|Пам'ятник на могилі Давидова В. Л.]]

[[Масон]]. Член [[Союз благоденства|«Союзу благоденства»]] з [[1820]] року і [[Південне товариство|Південного товариства]], до якого сам прийняв 4 членів. Разом із [[Волконський Сергій Григорович|Волконським Сергіем Григоровичем]] очолював [[Каменська управа |Каменську управу]] [[Південне товариство |Південного товариства]]. Погоджувався на введення [[республіка | республіки]], а також на царевбивство і знищення всієї царської родини. Знав про змову проти імператора [[Олександр І (російський імператор)| Олександра I]] при [[Бобруйськ]]у [[1823]] року і при [[Біла Церква | Білої Церкви]] [[1824]] року, в чому зізнавався під час слідства. Заарештований 14 січня [[1826]] року у [[Київ |Києві]] і перепроваджений до [[Санкт-Петербург]]а, де від 2 лютого (21 січня) до 2 серпня (21 липня) утримувався в [[Петропавлівська фортеця|Петропавловській фортеці]]. Засуджений за 1 розрядом і за [[конфірмація |конфірмації]] відправлений на каторгу довічно. Покарання відбував у Петровському заводі (нині м. [[Петровськ-Забайкальський]] Читинської області, [[РФ]]). У [[1832]] році строк каторги скорочений до 15 років, а у [[1835]] — до 13 років. По закінченні строку каторги відправлений на поселення до [[Красноярськ|Красноярську]]у, де і помер. Похований на Троїцькому кладовищі у Красноярську.

З дружиною Олександрою (у дівоцтві Потаповою, офіційно в шлюбі з 1825, фактично – — з 1819) мав велику сім’юсім'ю (точну кількість їхніх дітей біографам установити не вдалося, проте відомо, що налічувалося не менше 12), з яких Петро (1825–1912) взяв за дружину дочку [[Трубецькой Сергій Петрович |Сергія С.Трубецького]] Єлизавету, а Лев (1837–961837-1896) став чоловіком Олександри Чайковської, сестри композитора [[Чайковський Петро Ілліч | П.Петра Чайковського]].

* [[ОрденІмператорський святогоорден Святого Рівноапостольного князя Володимира]] 4 ступеня з бантом.

* [[Орден «За заслуги» (Пруссія)|Прусський орден За заслуги.]].

* ''Мурзанов Н. А.'' К биографии декабриста В. Л.  Давыдова. «Русская старина», 1914, №  9 {{ref-ru}}

* Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925 {{ref-ru}}

* ''Павлова Л. Я.'' Декабристы – — участники войн 1805–1814 гг. М., 1979 {{ref-ru}}

* [[Волконський Сергій Григорович | Волконский С. Г.]] Записки. Иркутск, 1991. {{ref-ru}}