Африканська чума свиней: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Zmi007 (обговорення | внесок)
м правопис
Рядок 4:
 
== Історія ==
Хвороба відома з початку [[XX століття]], від перших спроб [[інтродукція|інтродукції]] свиней культурних порід в [[колонія|колоніальні]] країни субекваторіальної та південної [[Африка|Африки]]. ВпершееВперше зафіксована у [[1903]] році в Південній Африці. На першому етапі природної історії, до того, як була вивезена в Португалію ([[1957]]) та Іспанію ([[1960]]), африканська чума свиней мала стереотип типової природно-осередкової екзотичної хвороби з природною циркуляцією вірусавірусу серед популяцій диких африканських свиней, внутрішньородинною передачею і перебігом у вигляді персистентної толерантної інфекції; при виникненні перших випадків антропургічного циклациклу на домашніх (неаборигенних) свинях інфекція набувала гострого перебігу з майже 100% летальністю. На наступних етапах природної історії африканська чума свиней еволюціонувала в бік самостійного антропургічного циклу з укоріненням в південно-європейських країнах, дворазовим емерджентним занесенням і поширенням у країнах [[Центральна Америка | Центральної]] та [[Південна Америка | Південної Америки]] ([[1971 | 1971]] та [[1978 рік | 1978]] - 1980 р). Найважливішою епізоотологічною особливістю («підступністю») африканської чуми свиней є надзвичайно швидка зміна форм перебігу інфекції серед домашніх свиней від гострого з 100% летальністю до хронічного і безсимптомного переносу і непередбачуваного поширення.
 
== Етиологія ==
Збудник африканської чуми свиней — [[ДНК]]-місний вірус родини ''Asfarviridae'', роду ''Asfivirus''; розмір [[вірионвіріон]]ау 175—215 нм. Йому характерна виражена варіабельність вірулентних властивостей, високостійких до факторів середовища: зберігається в діапазоні рН від 2 до 13, тривалий час — від тижнів до місяців. Також зберігається в продуктах свинногосвиного походження, які не мали термічної обрабкиобробки (соління та сирокопчені харчові вироби, харчові відходи, які використовують для годування свиней). Встановлено декылькадекілька [[серотип|сероімуно]]- і [[генотип]]ів вірусавірусу африканської чуми свиней. Його знаходять в [[кров|крові]], [[лімфа|лімфі]], у внутрішніх органах, [[секрет (фізіологія)|секретах]] і екскрементах хворих тварин. Вірус стійкий до висушування та [[гниття|гниття]]; при температурі 60 °C інактивується протягом 10 хвилин. Його культивують в культурах клітин [[лейкоцит]]ів і [[кістковий мозок|кісткового мозку]] свиней; він має цитопатичну дію та гемадсорбуючі властивості.
 
== Епізоотологія ==
В природних умовах на африканську чуму свиней можуть занедужати як домашні так і дикі свині будь-якого віку. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та вірусоносії. Здорові свині заражаються при спільному утриманні їх з інфікованими вірусоносіями. Збудник передається через корм, пасовища, транспортні засоби забруднені випорожненнями хворих тварин. Використання для корму незнезаражених харчових відходів також сприяє поширенню хвороби. Механічними перенощикамипереносниками вірусавірусу можуть бути [[птах|птахи]], [[люди]], [[домашні тварини|домашні]] та дикі тварини, [[гризуни]], нашкірні [[паразити]] (деякі види [[кліщ]]ів, зоофільні мухи, [[вош|воші]]), які контактували з хворими свинями та трупами тварин. Осередками вірусавірусу в природі є африканські дикі свині та [[кліщ]]і роду орнітодорос.
 
== Перебіг хвороби та симптоми ==
Залежно від кількості збудників, які потрапили в організм тварини, а також від її стану та перебігу хвороби [[інкубаційний період]] триває від 2 до 6 діб. Перебіг хвороби ділять на блискавичний, гострий, підгострий, рідше хронічний. При блискавичному перебігу тварини гинуть без будь-яких ознак; при гострому – у тварин підвищується температура тіла до 40,5-42,0 °C, спостерігається ядуха, [[кашель]], з’являються напади [[блювання]], парези та [[параліч]] задніх кінцівок. Спостерігаються серозні або слизово-гнійні виділення з носа та очей, інколи кров’яний [[пронос]], частіше [[закреп]] запор. В крові спостерігають [[лейкопенія|лейкопенію]] (кількість [[лейкоцит]]ів знижується до 50-60%). Хворі тварини здебільшого лежать, зарившись в підстилку, в’яло піднімаються, пересуваються та швидко втомлюються. Вони мають слабкість у задніх кінцівках, хитку ходу, голова опущена, хвіст випрямлений, посилена спрага. Шкіра на внутрішній поверхні стегон, на животі, шиї, біля основи вух вкрита червонувато-фіолетовими плямами. При натисканні вони не біліють (різко виражений ціаноз шкіри). На ніжних ділянках шкіри можуть з’являтися гнояки (пустули), згодом на їх місці утворюються струпи та [[виразка]]ми. у поросних хворих свиноматок відбуваються викидні ([[аборт]]ація). Смертність, залежно від перебігу, може бути від 50% до 100%. Тварини які перехворіли і вижили, залишаються по життєвимипожиттєвими вірусоносіями.
 
== Паталогоанатомічні зміни ==
[[Файл:African_swine_fever_necropsy.jpg|thumb|Збільшення нирки та м’язеві геморрагії при африканській чумі свиней]]
Виявляють численні [[крововилив|крововиливи]] в шкіру, слизові та серозні оболонки. Лімфатичні вузли внутрішніх органів збільшені, у вигляді згустків крові або [[гематома|гематом]]. В грудній та черевній порожнинах — жовтуватий серозно-геморрагічний [[ексудат]] з домішкою [[фібрин]]у, інколи крові. ВнутрешніВнутрішні органи, особливо [[селезінка]], збільшені, з численними крововиливами. В [[легені|легенях]] — міжчастковийміждольний [[набряк]]. Для [[гістологія|гістологічної]] картини характерний сильний розпад [[хроматин]]а [[клітинне ядро|ядер]] [[лімфоцит]]ів в [[тканина (біологія)|тканинах]] ретикуло-ендотеліальних систем, каріорексис в [[печінка|печінці]].
 
== Діагностика ==