Лицарі Круглого столу: відмінності між версіями

Якщо сам [[король Артур]] - споконвічно кельтський (бриттський) герой, то про його лицарів писали автори [[Куртуазна література|куртуазних романів]] самих різних національностей - валлійські, німецькі, англійські, французькі. Найпомітніші з них - [[Кретьєн де Труа]] (XII ст.), [[Вольфрам фон Ешенбах]] (XII ст.), анонімні автори [[Вульгатскій цикл|Вульгатского циклу]] (XIII ст.) та збірника «[[Мабіногіон]]». Більшість з них використовували королівство Артура як [[сеттінгсетинг]] для подвигів нових героїв-лицарів - [[Гавейн]]а, [[Ланселот]]а, [[Галахад]]а, [[Парсіфаль|Персиваля]] та ін.; а сам Артур відсувався на другий план <ref name="sapek">[[Анджей Сапковський]]. [http://denshorin.mars-x.ru/liter/sapkovsky3.html «Світ короля Артура»]</ref><ref name="popova">[http://ec-dejavu.ru/a-2 / King_Arthur.html М. К. Попова. Легенда про короля Артура в культурі єлизаветинської Англії] / / Міф у культурі Відродження. - М.: Наука, 2003, с.294-300.</ref>. Остаточно поєднав цих розрізнених героїв в єдине братство сер [[Томас Мелорі]] у своєму монументальному епосі «[[Смерть Артура]]».