Архівознавство: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
JAnDbot (обговорення | внесок)
м r2.7.2) (робот додав: hr:Arhivistika, zh:档案学, змінив: de:Archivkunde
EmausBot (обговорення | внесок)
Рядок 8:
 
== Архівознавство як спеціальна історична дисципліна ==
Архівознавство - це наукова система, яка вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади, архівний менеджмент і інформаційні системи, принцип формування і використання архівного фонду, технологію зберігання та реставрації документів.
Предмет архівознавства – тенденції та закономірності становлення й розвитку архівної справи, наукові принципи роботи з документами, експертизу їхньої цінності, класифікації відбору для зберігання, технології опрацювання і організації користування документами. Теоретичне осмислення цих проблем вироблення методик їхнього иврішення є головним завданням архівознавства.
 
Рядок 15:
Серед об’єктів архівознавства чільне місце займають комплекси архівних документів, фонди. Архівні документи відбираюють, оцінюють, обліковують, описують, зберігають і використовують як інформаційний об’єкт.
 
Об’єктом українського архівознавства є також архівна україніка, під якою розуміють документальну спадщину українського народу, що відклалася у вітчизняних і зарубіжних архівах, музеях та бібліотеках.
 
Основна функція архівознавства – розробляти теорію і методику комплектування, обліку, зберігання документів та інформування про них.
== Основні методи архівознавства ==
Історичний метод – уможливлює грунтовне дослідження витоків і розвитку архівної справи, виявлення основних етапів формування архівної системи, виокремлення внеску провідних архівістів в архівну науку і практику, аналіз впливу конкретно-історичних чинників на стан і характер архівної галузі.
Ретроспективний метод – дає змогу відштовхнутись від сьогодення і поступово зануритисьу архівну минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші рисиі тенденції для кожногоетапу архівного будівництва, закономірності розвитку архівознавчої думки.
Порівняльний метод – допомагає реально порівняти нові та старі знання, архівні технології, виявити приріст наукових знань і прогресивні методики опрацювання архівних фондів, модернізацію технологій їхнього зберігання і використання.
 
Також сьогодні в архівознавстві застосовують методи конкретно-соціологічних досліджень, статистично-математичного опрацювання матеріалів із застосованням комп’ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій.
== Загальні принципи архівознавства ==
Принцип об'єктивності передбачає всебічність дослідження, що має бути нормою всіх етапів пізнавання: від пошуку, відбору і вивчення джерел та літератури до реконструкції на їхній основі подій та явищ в архівній галузі. Всебічність дослідження застерігає від упереджених схем, однобічних оцінок, замовчування подій і фактів, які «не вписуються» в дослідницьку доктрину.
 
Принцип зв'язку архівознавства як наукової системи і навчальної дисципліни з практикою архівної справи Він має прешочергове значення для прикладних досліджень з організації архівної справи, її технологій, науково-довідкової роботи архівів. Неодмінною рисою таких досліджень повинно бути наукове обгрунтовання практичних рекомендацій і пропозицій, спрямованих на вдосконалення роботи архівних установ.
 
Архівознавство, будучи порівняно молодою наукою, має широку історіографію. Її можна трактувати як галузь знань про історію розвитку архівознавчих досліджень. Завдання її як предметно-проблемної історіографії полягає в тому, щоб дати відповіді на такі питання:
Рядок 40:
 
До завдань історіографії джерелознавства належить вироблення наукової періодизації розвитку архівознавчих знань, виявлення найвагоміших наукових концепцій, з'ясування внеску вчених у розвиток архівознавства.
== Класифікація писемних архівознавчих джерел ==
1 група джерел – нормативні акти та інші документи державних органів і вланих структур, політтичних партій, громадських і релігійних організацій, творчих спілок, пов'язані із заснуванням архівів, визначенням їхнього профілю та структури. До цієї групи відносять документи органів управління архівно справою, адміністрації архівів.
 
2 група джерел – праці, промови і висткпи державних і громадських діячів з питань архівної політики, діяльності архівних установ. Сюди належать і праці відповідальних працівників архівної галузі всіх рівнів, які містять інформацію про реалізацію архівної політики, діяльність відповідних установ.
Рядок 47:
3 група джерел – масові джерела,насамперед матеріали преси, найрізноманітніші довідники.
 
4 група джерел – інструктивні і довідниково-інформаційні матеріали органів та установ архівної сфери.
 
5 група джерел – наукові праці з історії, теорії та організації архівної справи, матеріали науково-практичних конференцій.
Рядок 97:
[[sl:Arhivistika]]
[[sv:Arkivvetenskap]]
[[ta:ஆவணப்படுத்தல்ஆவணகவியல் அறிவியல்]]
[[zh:档案学]]