Національна організація скаутів України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aced (обговорення | внесок) м Disambiguate Пласт to Пласт (організація) using popups |
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: В своїй → У своїй (2), = Дивись також = → = Див. також = |
||
Рядок 68:
Серед інших країн світу не була винятком і Україна. Після появи скаутського руху відомості про нього з’являються в обох її частинах, розділених поміж Російською та Австро-Угорською імперією. Перші скаутські осередки – російський та польський – виникають одночасно на сході і заході України, у сучасних Донецькій і Львівській областях відповідно. Цікаво, що вони були першими і для своїх народів, тобто російський та польський скаутинг зародилися саме в Україні.
У 1909 році в Бахмутському повіті на Катеринославщині (сьогодні – [[Артемівськ]] Донецької області) гімназист, а згодом лікар Антон Гончаренко створює першу бой-скаутську дружину (роту) в Російській імперії. Восени, роз'їхавшись по школах, його скаути організували аналогічні відділи на Катеринославщині та Харківщині, – у Луганську, Ізюмі, Слов'янську.
У листопаді 1909 року львів’янин Андрій Малковский здійснив переклад польською мовою книги Роберта Бейден-Поуелла "Скаутинг для хлопців". У липні 1911 року книга вийшла друком під назвою "Скаутинг як система виховання молоді" («Scouting jako system wychowania młodzieży»), а автор перекладу швидко стає великим прихильником нового руху і активно популяризує його. Зокрема в березні-квітні 1911 року А.Малковський проводить у Львові перший скаутський вишкіл на якому обговорювались розділи майбутньої книги, а в листопаді цього ж року почав видавати часопис "Skaut", який швидко набув популярності серед молоді.
Рядок 74:
Перший власне український скаутський гурток на Західній Україні заснував у Львові восени 1911 року студент Львівської Політехніки [[Іван Чмола]] при львівському військово-спортивному товаристві «Січ». До нього входили учні Академічної гімназії, студенти Львівського Університету, Торгівельної школи, Головної державної семінарії, Жіночої Семінарії Українського Педагогічного Товариства та Семінарії Сестер Василіянок. Характерно, що від перших сходин сам організатор гуртка заявив: "Наш скаутинг не має бути забавкою, а з нього має зродитися наше рідне українське військо". І Іван Чмола дотримав своєї настанови — програма діяльності гуртка включала стрільбу, сигналізування, стеження, військові вправи з маршами тощо. Володіючи англійською мовою, Чмола робив переклади з праці Роберта Бейден-Павелла і тому, попри мілітарний характер, його гурток таки дотримувався основоположних засад скаутингу. Першим підсумком його діяльності став двотижневий підготовчий табір в Карпатах влітку 1912 року за участю близько 30 пластунів і пластунок з різних галицьких гуртків [[Пласт (організація)|Пласт]]у. Це був перший український скаутський табір.
Організатором другого скаутського осередку у Львові став Петро Франко - син славетного класика української літератури. Вчителюючи, він дещо пізніше за Івана Чмолу, в грудні 1911 року створив таємний, а згодом легальний, скаутський гурток при філії Академічної гімназії, до якого ввійшли учні її старших класів. На початку квітня 1912 року П.Франко створив перший український дівочий скаутський гурток при Жіночій семінарії Українського педагогічного товариства, юначки якого належали також паралельно і до гуртків І. Чмоли.
При тій же Академічній гімназії у Львові, але в головному корпусі, заснував ще один скаутський осередок, але вже цілком легальний, її викладач Олександр Тисовський. Його не задовольняла існуюча рутинна система виховання і в своїх пошуках кращої він зупинився на скаутській. Володіючи англійською мовою, він також мав змогу перекладати працю Р.Бейден-Поуелла "Скаутинг для хлопців", популяризувати її в публіцистичних статтях та в практичних виховних цілях намагався синтезувати її ідеї з українськими особливостями (у спогадах О.Тисовський пише, що надихнула його книга А.Малковського, яку побачив у студента-однокурсника, поляка). Свій перший скаутський гурток, з дозволу дирекції гімназії, О.Тисовський заснував на базі IV гімназійного класу 21 квітня 1912 року. На відміну від І.Чмоли і П.Франка, які в заняттях з своїми гуртками головну увагу зосередили саме на змістовну частину відповідно військового та фізичного вишколу і недостатньо її вділяли на інші, з їхньої точки зору, формалістичні моменти, О.Тисовський дотримувався "букви" бейден-поуеллівської ідеї і, як свідчать найновіші архівні дані, 18 червня 1912 року прийняв пробу учасника та Пластовий обіт (першу присягу українських скаутів) у активних членів свого гуртка.
Рядок 102:
Використано: Окаринський В. М. Український скаутський рух у Центральній та Південно-Східній Україні // Наукові записки. Том 18, Спеціальний випуск: у двох частинах. Частина 1 / Національний університет "Києво-Могилянська академія". С. 134-139.
==
* [[Скаутинг]]
| |||