Шпет Густав Густавович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.2) (робот додав: ky:Шпет, Густав Густавович |
Dytyna (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
'''Шпет Густав Густавович''' (* [[7 квітня]] [[1879]] — † [[23 березня]] [[1937]]) — російський [[філософ]]. За походженням [[поляк]]. Народився у [[Київ|Києві]]. Після закінчення [[гімназія|гімназії]] ([[1898|1898 р.]]) навчався на фізико-математичному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]]. За поширення [[соціал-демократія|соціал-демократичної]] літератури був виключений з університету. У [[1901]] р. продовжив навчання на історико-філософському факультеті. Після закінчення студій у [[1907|1907 р.]] переїхав до [[Москва|Москви]]. Викладав у Народному університеті Шанявського, на Вищих жіночих курсах. У 1912—1913 рр. працював у [[Німеччина|Німеччині]], [[Англія|Англії]], [[Франція|Франції]]. У [[1916|1916 р.]] захистив [[дисертація|дисертацію]] «Історія як проблема логіки». З [[1918|1918 р.]] — [[професор]] [[МДУ|Московського університету]], у [[1923]]—[[1929]] рр. — віце-президент Російської академії художніх наук. Був організатором Інституту психології, Інституту наукової філософії, Кабінету етичної психології. Займався [[література|літературною]], філософською, [[переклад]]ацькою діяльністю, вільно володів 17 мовами.
Шпет залишив значний науковий доробок. Зокрема, «Нарис з розвитку російської філософії» (1922), «Вступ до етичної психології» ([[1927|1927 р.]]); «Естетичні фрагменти» ([[1923|1923 р.]]) та ін. Через обвинувачення у створенні «цитаделі ідеалізму» в академії з [[1927|1927 р.]] р. не міг брати участі у науковій і громадській діяльності. У [[1935|1935 р.]] заарештований, звинувачений у зв'язках з [[нацисти|нацистами]]. У [[1937]] р. засуджений на "10 років заслання без права листування" у [[Томськ]]. Реабілітований у [[1956|1956 р.]]
Свою теорію Шпет будував на ґрунті ідей [[феноменологія|феноменології]] [[Едмунд Гуссерль|Е. Гуссерля]], вважаючи позитивним його зацікавлення питаннями логіки і філософії математики та намагання створити нову філософію як систему наукових знань. Наголошував принципи реалізму. Шпет першим із феноменологів звернувся до проблеми [[історія|історії]]. Протягом історії емпіричні думки набирають рис абстракції, укладаючи зміст філософських знань, тому аналіз свідомості потребує історичного дослідження «смислової» діяльності людини в [[мистецтво|мистецтві]], [[наука|науці]], [[релігія|релігії]] тощо. Цікаві інтерпретації Шпета, в яких репрезентоване вчення [[Вільгельм фон Гумбольдт|В. Гумбольдта]] про мову і де Шпет намагався звільнити його концепцію від [[психологізм]]ів. Як естет, Шпет випередив свою епоху і сформулював основні критерії демаркації предметів [[лінгвістика|лінгвістики]], [[поетика|поетики]], [[мистецтвознавство|мистецтвознавства]]. Шпет показав згубність для розвитку філософії будь-якої регламентації з боку державних структур.
| |||