Яничари: відмінності між версіями

[[File:Ataturk Janissary.jpg|thumb|175px|right|[[Кемаль Ататюрк]] в традиційні уніформі яничар. Головний уборубір символізує рукав проповідника [[Хаджа Бекташ|Хаджи Бекташа]], <ref>[http://ottomanempire.info/Janissaries.htm The Janissaries and the Ottoman Armed forces]</ref>]]

На початковому етапі свого розвитку яничари користувалися луками, а через деякий час озброїлися [[аркебуза]]ми, які перейняли у балканських народів. Відомо, що [[Далмація]] імпортувала вогнепальну зброю з Італії, починаючи з 1351&nbsp;р., а в болгарських джерелах аркебузи згадуються від початку XV ст. Яничар навчали володіти різними видами зброї. На стрільбищах вони практикувалися стрільбі з лука та мушкета, а також метанні дротика таі фехтуванні. Очевидці стверджували, що османські піхотинці були дуже вправними у стрільбі з мушкетів, яку могли вести навіть при місячному сяйві. Вже на початку XVII ст. яничари мали на озброєнні гонтові, а потім і т. зв. ударні-кремнієві мушкети, ятагани і кинджали, що носили за поясом разом з пістолетами. Яничарські мушкети, знані ув Польщі та Україні як «яничарки», були трохи довші за європейські. Їхні стволи виготовляли з високої якості сталі, що потребувало високоякісного пороху. Частота стрільби яничарів була влучнішою, але меншоюменш швидкострільною від австрійської, польської чи української піхоти.